Щербан Раїса – Сторінка 22 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Артклебер Андрій Володимирович (24.12.1987-17.01.2023 )

Народився Артклебер Андрій 24 грудня 1987 року в місті Рівне. В ранньому дитинстві залишився сиротою, тому виховувався на Березнівщині в селі Балашівка в родині дідуся та бабусі. Коли хлопчику виповнилося шість років, він пішов до першого класу Балашівської середньої школи. В школі Андрій навчався старанно, був здібним та талановитим учнем, відмінником. Хлопець мав неабиякий хист до точних наук, любив математику і, як усі однолітки, – фізкультуру. Юнак володів лідерськими якостями, тому мав велике коло друзів, яких міг захопити ясністю думки, підтримати у будь-яку хвилину, надати пораду або допомогу. Таким Захисник запам’ятався однокласникам, вчителям, друзям та односельчанам.

Проходив строкову військову службу. Працював деякий час охоронцем, а потім на сезонних роботах. Протягом останніх років Андрій проживав у с.Бистричі що на Березнівщині.
У липні 2023 року був мобілізований. Свій останній бій стрілець-помічник гранатометника аеромобільної роти військової частини А0641 прийняв 17 січня 2023 року у Луганській області.

Жителі села живим коридором шани провели Героя дорогою, встеленою квітами до Свято-Миколаївського храму села Бистричі, де відбулася заупокійна служба.… Читати далі

Іванчук Михайло Миколайович (16.12.1976-16.06.2023)

Михайло народився 16 грудня 1976 року і постійно проживав у селі Городище Березнівської громади. Навчався у Городищенській загальноосвітній школі І– ІІІ ступенів. Після закінчення навчання у школі вступив до Рівненського автотранспортного технікуму. Отримавши диплом молодшого спеціаліста техніка-механіка, проходив строкову військову службу.

Працював слюсарем з ремонту автомобілів, газового устаткування, підземних газопроводів у містах Рівне та Березне. Разом з дружиною виховували двох дітей. Для рідних, друзів та односельчан Михайло запам’ятався працьовитим чоловіком та добрим господарем.

Михайло Миколайович боронив Україну від московських окупантів з січня 2023 року. Він не відмовлявся і казав дружині Олені «Що мусить захищати Україну і що це його обов’язок».

Старший механік-водій механізованого батальйону загинув 16 червня 2023 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.

Поховали Іванчука Михайла Миколайовича на сільському кладовищі в урочищі Лізяно. У захисника залишилися дружина Олена Миколаївна, син Владислав та дочка Юлія, сестри Наталія та Людмила.

Майструк Микола Васильович (04.10.1972-29.10.2023)

Микола народився 4 жовтня 1972 року і постійно проживав у селі Білка. Навчався у Білківській школі, яку закінчив у 1987 році. Після закінчення школи навчався в профтехучилищі міста Корець, де здобув професію водія. У свій час працював водієм, робітником у Зірненській школі та у Березнівському ліцеї №1 імені Миколи Буховича. Микола одружений має троє дітей та 2 онуків

У квітні 2023 року був мобілізований до ЗСУ. Солдат Микола Майструк служив водієм механізованого батальйону. Герой загинув 29 жовтня 2023 року у Запорізькій області внаслідок ворожого мінометного обстрілу.

У полеглого захисника залишилися дружина Людмила Андріївна, син Сергій, дочки Олеся та Юліанна та двоє онуків.

Сябро Руслан Миколайович (19.01.1979 -18.10.2023)

Народився Руслан у м.Київ. Проживав в с.Іванівка Кагарлицького району, Київської області. У 1999 році одружився з Яришко Валентиною і переїхав жити в її рідне село Корост, де і проживав до мобілізації. У 2000 році закінчив курси «столяр верстатник». У подружньому житті народилося двоє дітей: дочка Вікторія та син Максим.

08 червня 2023 року Руслан був мобілізований до лав ЗСУ. Спочатку службу проходив на Тучинському полігоні, а далі був направлений до в/ч А3306, згодом переведений до в/ч А4667. У серпні того ж року отримав поранення, першу медичну допомогу надали у м.Слов’янськ, далі проходив лікування у м.Ізюм в військовому госпіталі. Пізніше, за станом здоров’я, Руслан Миколайович був відправлений на реабілітацію додому.

Помер Воїн від серцево-судинної недостатності, під час реабілітації, 18 жовтня 2023 року. Похований у с. Корост.

У Героя залишилися дружина та двоє дітей.

Кошляк Олег Іванович (16.11.1988 – 13.10.2023)

Народився Олег в багатодітній сім’ї у с.Корост, тут і проживав. Крім нього у родині Кошляків зростало ще дві сестри та два брати. Після закінчення школи юнак був призваний на військову строкову службу, яку проходив у м.Рівне. До лав ЗСУ мобілізувався у вересні 2022 року, служив стрільцем-санітаром у 14-й окремій механізованій бригаді в/ч А1008.

Загинув 13 жовтня 2023 року, під час виконання бойового завдання біля села Першотравневе Купʼянського району, Харківської області.

Похований в рідному селі Корост. У Героя залишилася батьки, брати та сестри.

Солдата ЗСУ Кошляка Олега Івановича нагороджено орденом Князівський хрест Героя “На віки в строю” (посмертно).

Босий Петро Вікторович (14.06.1991-19.08.2023)

Народився Петро в с.Корост, в сім’ї Віктора та Ольги Босих. З 1997 по 2008 роки навчався в Коростській ЗОШ І-ІІІ ступенів (нині Коростський ліцей). В шкільні роки любив грати у футбол та волейбол, брав активну участь у спортивному житті школи.

14 квітня 2015 року був призваний на військову строкову службу. З 2015 по 2019 роки був учасником АТО/ООС. За участь в антитерористичній операції нагороджений грамотами, відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзначений нагрудним знаком «Сухопутні війська України».

Разом з дружиною та двома доньками проживав в с.Бутейки, тут в селі і працював на сільгосппідприємстві. Свій вільний час любив проводити з сім’єю та займатися ремонтом автомобілів.

9 березня 2022 року був призваний до лав ЗСУ, служив у в/ч А4030, у 71-й окремій єгерській бригаді. Мав звання молодшого сержанта та позивний Босяк. 17 лютого 2023 року відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест».

Загинув Петро Вікторович 19 серпня 2023 року, під час виконання бойового завдання біля н.п. Мала Токмачка, Запорізької області, внаслідок артилерійського обстрілу.… Читати далі

Мацюк Іван Васильович (05.04.1971-11.03.2023 )

Мацюк Іван Васильович народився 5 квітня 1971 р. в с.Іванівка.Закінчив Рудня-Почаївську середню школу та пішов працювати в колгосп трактористом. В 2004 році одружився та переїхав в село Черняхів Обухівського району Київської області . Разом з дружиною виховали доньку та сина. Працював в Могилянському ліцеї, був турботливим татом, добрим, сім’янином.

13 листопада був призваний до лав ЗСУ. 11 березня 2023 року, виконуючи бойове завдання загинув в результаті ворожого обстрілу, в районі населеного пункту Гряниківка Харківської області.

Івану назавжди залишиться 51 рік. Пам’ять про Героя житиме в наших серцях! Вічна Слава, світла пам’ять тобі, Іване! Поетеса з с.Козин Катерина Братащук написала вірш пам’яті Івана Мацюка. Вічна пам’ять.

Поховали Захисника на цвинтарі в селі в Черняхів Острозької громади Рівненського району.

Савчук Микола Олексійович (20.05.1972-28.08.2023)

Савчук Микола Олексійович народився 20 травня 1972 року в селі Березини (хутір Загаї), Радивилівського району на Рівненщині. Згодом батьки переїхали у с.Пасіки. В 1977 році пішов у дитячий садок, потім навчався у Козинській середній школі. Початкові класи закінчив на відмінно. Брав активну участь у житті школи. Займався спортом і художньою самодіяльністю, любив співати й надзвичайно любив футбол. Любив рибалку і збирати гриби.

Закінчив Козинську автошколу ДОСААФ. У 18 років проходив службу у Балтійському військово-морському флоті, морська авіація-вертолітчик. Повернувшись, працював у колгоспі «Маяк», ( «8-Березня»), згодом у Козинській хлібопекарні. Робота була різна – тракторист, кранівник, водій, слюсар, експедитор, вантажник.

Одружився. У шлюбі мав донечку Оксану, яка народила двоє чарівних внучат: Соломію та Лука.

В останні роки перед війною їздив на заробітки за кордон. Під час війни влаштувався працювати на заводі «Азот». Вдруге одружився.

Микола був надзвичайно добрим, щирим та відкритим до людей, завжди допомагав на прохання. Мав багато друзів, однодумців, любив та турбувався про добробут сім’ї.

14 вересня 2022 року був призваний до служби ЗСУ.… Читати далі

Бортник Віктор Федорович (13.04.1978-03.08.2023)

Віктор Федорович Бортник народився 13 квітня 1978 році в селі Зарічне Рівненської області. Закінчив Козинську середню школу.

Вчився старанно, був наполегливим, мав багато друзів.Після закінчення школи навчався в Козинському ДОСААФ,а після його закінчення був призваний в ЗСУ. Віктор був опорою і підтримкою для своїх батьків. Він гідно виконав громадянський обов’язок, бо йшов там, де був відчай, де було складно, де були сльози та печаль.

Захищаючи країну від російського агресора, житель села Зарічне Бортник Віктор Федорович солдат, старший оператор комплексу радіоелектронної боротьби з БпЛА загинув 03 серпня 2023 року в селі Мала Токмачка Запорізької області.

Поховали Віктора Федоровича в с.Козин. У Героя залишились батьки та сестра.

Мулик Микола Михайлович (16.03.1972- 25.07.2023)

Мулик Микола Михайлович народився 16 березня 1972 року у селі Зарічне Рівненської області Радивилівського району в сім’ї колгоспників. У 1979 році пішов до 1 класу Козинської середньої школи. З 1989 року навчався у Козинському ДОСААФ, а після його закінчення у 1990 році пішов служити в армію. Службу проходив у місті Донецьк. З 1992 року працював трактористом у КСП «Маяк», а з 1996р. працював в організації «Рівне Газ» трактористом-екскаваторщиком. З 2000 року працював на будівництвах, а з 2020 року на фірмі «Брополь».

Проживав Микола з дружиною та донькою у селі Радихівщина. Був турботливим батьком і хорошим чоловіком. Мав «золоті руки», міг зробити будь-який ремонт. Ніколи не відмовляв у прохані про допомогу. Разом з дружиною займалися особистим селянським господарством.

З 10 лютого 2023 року служив у Збройних силах України на посаді водій 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 3 стрілецької роти 421 окремого стрілецького батальйону.

25 липня воїн загинув в районі населеного пункту Північне Донецької області. Похоронили Миколу Михайловича на кладовищі у с.Довгалівка.

Вони віддали свої життя задля України, задля здобуття Перемоги над ворогом, задля її відбудови й утвердження новітньої держави в родині цивілізованих народів.… Читати далі