Автор: Щербан Раїса

Василь Миколайович Брик народився 26 квітня 1968 року. Житель села Великі Цепцевичі. Колишній морський піхотинець в перші тижні повномасштабної війни пішов добровольцем.Проходив підготовку на полігоні у Львові, Житомирі. Служив у 95 ДШБ, пройшов Харків, Ізюм, Сулегіївку,. Довгеньке, Діброву. Загинув 18 квітня 2022 року у районі міста Ізюм, проте довгий час перебував у списках зниклих безвісти.

В останню путь захисника провели у рідному селі 20 березня.2023 року

… Читати далі

Іван Ткачук народився у селі Антонівка, колишнього Володимирецького району, а нині – Вараського, Рівненської області. Батьки – Леся Іванівна та Василь Юхимович.

У вересні 1994 року зарахований учнем 1-Б класу Антонівської ЗОШ I-III ступенів.

У 2003 році закінчив 9 класів Антонівського ліцею і вступив до Сарненського ВПУ №21, яке закінчив у 2006 році і здобув професію тракториста-механіка. Понад десять років пропрацював у Володимирецькому ДЛГ водієм.

З початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до ЗСУ. Брав участь у звільненні міста Макарів, Бучанського району., отримав травму коліна.Другого березня у складі бригади тероборони, водієм 2 стрілецького взводу, 1 стрілецької роти. був відряджений в район міста Бахмут.

11 березня загинув у бою з ворогом.

Поховали захисника 17 березня з військовими почестями в Антонівці.

… Читати далі

Сергій Юрчило народився у Рівному. Навчався у ЗОШ № 24, а згодом в ЗОШ № 20. За тим здобував професію інженера контрольно-вимірювальних приладів у 10 училищі.

Працював на Рівненській фабриці нетканих матеріалів та АЗОТі, експедитором. А потім вимушений був їхати на роботу за кордон. У грудні 2021 року, Сергій повернувся в Україну,.

Влітку 2022 року Сергія мобілізували. Військового та жодного армійського досвіду у нього не було. Тож спершу чекали навчання, у тому числі в Британії. Сергій служив старшим стрільцем десантно-штурмового взводу.

28 лютого 2023 року 30-річний солдат Сергій Юрчило загинув під час виконання бойового завдання. поблизу Кремінної Луганської області.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Олександр Мосійчук народився 25 вересня 1975 року в с.Забороль у сім’ї колгоспників. Навчався у Заборольській неповній середній школі. (1982-1990р.р.). Мав хороші успіхи у навчанні, за що нагороджений срібною медаллю. Після закінчення школи вступив до Національного аграрного університету, що в м.Києві, де навчався в 1992-1997 роках. Отримав диплом з відзнакою, присвоєно кваліфікацію спеціаліста «Вчений агроном». Військова кафедра: молодший лейтенант.

Постійно підвищував свою кваліфікацію.У 1998р. пройшов підготовку на курсах при Рівненському державному педагогічному інституті за спеціальністю «Оператор ПЕОМ». У 1999 році здобув кваліфікацію «Менеджер малого бізнесу-підприємець». Пізніше (2004-2022 роки) працював менеджером з продажу засобів захисту рослин, агроном у приватних фірмах.
9 березня 2022 року мобілізований до ЗСУ, старший лейтенант, командир танкової роти танкового батальйону.
17 червня 2022 року загинув під час виконання бойового завдання біля с.Богородичне Краматорського району Донецької області. У загиблого воїна залишилась дружина і троє дітей.

Публікації про Мосійчука О.

В Олександрійській громаді прощалися із загиблим Героєм. Прощання відбулося 23 червня о 15:00 біля будинку захисника. Затим похоронна процесія рушила до місцевого храму та на кладовище.«Живим… Читати далі

Максим Кліменко народився в Маріуполі, здобув освіту підручного сталевара, працював на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча. Мирне життя в місті зруйнували рашисти. Тож після місяця окупації, наприкінці березня родина виїхала з окупованого Маріуполя у відносно тихе та безпечне Рівне. Максим одразу став на облік у військкоматі і влаштувався на роботу ливарником.У листопаді чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України.

Максим не не хотів воювати. Але мужньо прийняв виклик сьогодення – взяв до рук зброю й пішов захищати свою країну, залишивши у Рівному дружину та маленького сина…

Йому мало б виповнитися 35… Максим Кліменко загинув 28 лютого на Луганщині.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Андрій народився у Рівному, закінчив ЗОШ №13. Навчався у Київському інституті Сухопутних військ, у Харківському інституті танкових військ, а згодом закінчив і Національний університет оборони України імені І. Черняховського.

Кадровий офіцер, полковник ЗСУ Андрій Наконечний був одним із тих, хто у далекому 2014 році формував 2-й батальйон “Горинь”. Після цього разом із хлопцями пройшов увесь бойовий шлях аж до розформування батальйону.

У 2021 – 2022 роках — був обласним військовим комісаром Рівненщини.

Останнім часом ніс службу у 10-му армійському корпусі.43-річний військовий помер 12 березня від зупинки серця. .У воїна залишилася дружина та троє дітей.

Поховали Андрія Наконечного в Рівному на кладовищі “Нове”

… Читати далі

Стахнюк Олександр Іванович позивний «Колібрі» народився 26 грудня 1994 року в селі Зірне Березнівського району на Рівненщині. Освіту електрика здобув у Березнівському професійно-технічном училищі.

З 2015 року проходив строкову службу, після закінчення якої-військову службу за контрактом у 93 окремій механізованій бригаді «Холодний Яр», у складі якої боронив Україну у найгарячіших точках Донеччини та Луганщини.
Після широкомасштабного вторгнення російської федерації до України Олександр не злякався подій, які охопили Україну в лютому 2022 року, та добровільно пішов до Рівненського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. За час, коли Олександр чекав свого призову він пройшов курси тактичної медицини, та здобував нові знання з медичної допомоги , які йому згодом знадобилися.

З 11 березня 2022 року старший солдат Стахнюк Олександр у складі підрозділу військової частини А0451 на посаді старшого бойового медика інженерно-позиційного батальойну виконував бойові завдання на визначених ділянках фронту.
Старший солдат Стахнюк Олександр загинув18 грудня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Тоненьке Ясинуватського р-ну Донецької області, потрапивши під мінометний обстріл ворога.… Читати далі