Щербан Раїса – Сторінка 45 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Гніденко Володимир Миколайович (30.04.1991-24.02.2023)

Гніденко Володимир народився ??

Володимир Гніденко із 2019 по 2021 рік працював учителем фізичної культури у Вараському ліцеї №4. Колеги згадують його як толерантну людину, готову допомогти та підтримати своїх близьких і друзів.

5 жовтня 2022 року Володимира Миколайовича призвали на військову службу.

31-річний житель Вараша служив сапером-розвідником у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді Збройних сил України.

.Життя солдата обірвалося 24 лютого 2023 під час виконання бойового завдання біля с.Новомихайлівка Донецької області.

Поховали захисника у селі Стара Рафалівка Рівненської області.

У Володимира залишилися батьки, рідні, друзі та близькі

АНАНЬЇН АНАТОЛІЙ ЯКОВИЧ (15.07.1978 – 13.04.2022)

Проживав у м. Радивилові. До військової служби був призваний 5 березня на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію». Разом із тисячами інших захисників в перші дні війни Анатолій Якович був задіяний до виконання завдань для оборони України.

Загинув 13 квітня на бойовому чергуванні, в результаті нещасного випадку – трагічної ДТП на одному з блокпостів Хмельниччини. Дорожньо-транспортна пригода сталася 13 квітня, близько 21:15 години, на трасі поблизу Давидковецького перехрестя.У результаті ДТП 43-річний військовослужбовець, який ніс там службу, від отриманих травм, загинув на місці події.

Поховали бійця на кладовищі в м .Радивилів.Йому було 43 роки. У загиблого залишилась сестра.

Публікації про Ананьїна А.

У пятницю , 5 квітня тіло загиблого бійця доправили у рідне місто.Містяни та військові , представники влади териториальної громади вишикувалися у симіволічний ланцюг памяті, схилились на коліна, коли жалобна колона провозила труну із тілом Героя до місця вічного спочинку.Поховання відбулося в м. Радивилів на кладовищі.

Радивилівська міська рада висловлює глибоке співчуття рідним, близьким, всім, хто знав Анатолія Яковича.… Читати далі

Шурин Микола Леонідович (11.12.1995-24.09.2022)

Микола Шурин народився 11 грудня 1995 року……………….Старший солдат Шурин Микола Леонідович, проживав у селі Підзамче Підзамчівського старостинського округу Радивилівської територіальної громади.

Героїчно поліг за територіальну цілісність України у ході виконання бойового завдання біля населеного пункту Бахмут, що на Донеччині. Свій останній бій військовослужбовець прийняв 24 вересня.

З війни Героя не дочекались батьки та сестра.

Поховали Героя на кладовищі с. Підзамче.

БОРОВИК ВЛАДИСЛАВ СЕРГІЙОВИЧ (29.10.1999 – 04.09.2022)

Солдат Боровик Владислав Сергійович народився 29 жовтня 1999 року. Проживав в м. Радивилові на Рівненщині. Навчався в Радивилівський НВК “школа №1-гімназія”. Після закінчення навчання вступив до Рівненського інституту Київського університету права НАНУ.

Владислав отримав повістку в армію у вересні минулого року. Підписав контракт із ЗСУ

у жовтні 2020 року. Був навідником гірсько-штурмового відділення. Життя Владислава обірвалось 4 вересня в населеному пункті Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.

Поховали Героя на кладовище в с. Лев’ятин. Йому назавжди залишиться 22 роки

Публікації про Боровика В.

Жалобний кортеж з тілом померлого військовослужбовця містяни зустріли живим коридором. Радивилівці віддавали останню земну шану воїну, ставши на коліна, зі сльозами на очах.

9 вересня Владислава Боровика, який боронив нашу Батьківщину від російських окупантів, проводжали з рідної домівки до місця його вічного спочинку.

Розділили горе і невимовний біль родини чимало небайдужих жителів міста.

Глибоке співчуття сім’ї прийшли висловити і представники місцевої влади та Радивилівського територіального центру комплектування й соціальної підтримки, всі, хто знали воїна Владислава Боровика.

Чин похорону проходив у міському храмі Введення в храм Пресвятої Богородиці.… Читати далі

Маліздерський Олександр ?? (-28.02.2023 )

Олександр Маліздерський народився у далекій Рязані. Саме там проходив службу його тато-військовий. У 1987 році подружжя Маліздерських разом із двома синами приїхало до Рівного, тут і оселилося. Сашко навчався в ЗОШ №11. Строкову службу проходив у Львові. Повернувшись додому , вступив до автотранспортного технікуму. Працював у державній охоронній службі. У 2020 році підписав контракт із прикордонною службою.Від серпня 2021 року охороняв кордон на Сході.

Олександр зустрів повномасштабну війну на передовій. Воював у гарячих точках,

39-річний інспектор прикордонної служби старший сержант Олександр Маліздерський загинув 28 лютого 2023 року під час артилерійського обстрілу в районі Бахмуту на Донеччині.

Поховають Героя на кладовищі “Нове”.

У військового залишився 9-річний син Анатолій.

Юрчук Василь Вікторович(11.01.1997-08.10.2022)

Юрчук Василь народився в селі Лопавше Демидівського району, нині Дубнівського. Навчався в Хрінницькій ЗОШ, після закінчення школи вступив до ВПУ №25 смт. Демидівка, де отримав фах будівельника. У Дніпропетровську відслужив строкову службу..Повернувшись зі служби займався господарством, мав золоті руки. Згодом відправився за кордон на заробітки. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, Василь перебував вдома. 5 березня він був призваний на військову службу.

8 жовтня 2022 року в результаті ворожих обстрілів під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України

.Юрчук Василь Вікторович старший стрілець мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону старший солдат, загинув в районі населеного пункту Першотравневе Харківської області .Йому назавжди залишиться 25 років.

Поховали Героя в селі Лопашне.

“БИСТРИЧІ” Вірш присвячений загиблим односельчанам: Доценку Денису, Власюк Марії, Солончуку Миколі

Над могилами односельчан
На кладовищі – три сумні могили,
Над ними стяги гірко майорать!
Як рано діти України посивіли!
Герої наші мирно тут лежать!
Чиясь дочка , і батько тут і брат
Не дожили, не долюбили, не доспівали
Бо йшов на нашу землю ворог клят,
А вони вправно всі з ним воювали…
Промінчик сонця в маминому серці
Нажаль, погас на вічнії віки…
І лише очі наче два озерця,
І думи – світлі, радісні й стрімкі,
Із поля бою не втікали,
В руках стискали міцно автомат,
Безсилі- другому помагали.
Бо знали, що нема шляху назад.
Страшний кортеж доставив домовину…
І мамин зойк: «Боже, сину..!»
І ярить душу духовий оркестр …
А в доньки на могилі – тяжкий хрест…
О, Боже милий, всемогутній,
Прости ти нам усі гріхи,
Дай сили зло все побороти
І руки допомоги віднайти.
Нехай не плаче нині мати,
І батько хай чекає край воріт,
Нехай біліють українські хати
І журавлів не обривається політ.
Хай квітне щовесни калина в лузі,
Нехай барвінок у саду росте
Нехай стрічають кожного з нас друзі ,
І буде воля, вічне і святе!!!

Покладіть гілку калини

Погляд останній…Подих останній. Мамо!
Син вже у вічність в небо злетів журавлями…
-    Мамо, не плачте, то лише тіло убито.
-    Мамочко, рідна, я буду вас завжди любити!
Матусю, рідненька, простіть йому всі провини.
Не зміг би він жити без України.
За рідну землю син пішов воювати.
Вбили. Та серце не може це горе прийняти.
У домовині він їде востаннє до мами.
Доле, чому так жорстоко ти поступила із нами?
Йому б ще учитись, свою торувати дорогу,
Загинув, бо ворога гнав він лихого.
Як примиритись із тим, що втрачаєш дитину?
Він захищав рідний край, рідну матір, родину

Скільки їх – журавлями злетіли у небо?!.
Мабуть, у воїнстві Божім також є потреба.
Мамине серце у вічність його не пускає,
Траурна свічка дрібними сльозами ридає.
-    Сину, синочку, кровинко моя, повернися!
Якщо не можеш – у снах мені, сину, наснися!
Інієм горе присипало мамині коси.
-    Сину, синочку, - сльози з очей, наче роси.
-    Мамо, Ви покладіть мені гілку калини.
Буде у мене дарунок від України.

Солончук Микола Іванович (02.07.1982-17.01.2023)

Солончук Микола Іванович народився 02 липня 1982 року у селі Бистричі на Березнівщині.

Навчався в Бистрицькій ЗОШ, а після закінчення школи вступив до Соснівськомго професійно-технічного училища та отримав спеціальність столяра. Працював робітником на геофізичних роботах експедиції «Кіровгеологія» у Бистрицькому лісництві. Перебував на заробітках за кордоном.

З червня 2022 року боронив Батьківщину від московських окупантів. Службу проходив в складі зенітно-артилерійського відділення 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у визволені міст Ізюма та .Херсона. Останній бій прийняв поблизу населеного пункту Григорівка Донецької області.

Загинув Солончук Микола 17 січня 2023 року. Матір залишилася без сина, донька-дев’ятикласниця – без батька. Поховали Героя на кладовищі у рідному селі Бистрічі.

Мойсєєць Андрій Анатолійович (01.11.1979-20.01.2023)

Мойсєєць Андрій народився 01 листопада 1979 року у селі Зірне Березнівського району. Закінчив Зірненську ЗОШ та здобув середню освіту. Службу в армії проходив у Вишгороді, Білій церкві у військах МВС. Працював на Березнівському фарфоровому заводі різноробочим, та на різних місцевих підприємствах, був на заробітках на Донеччині.

З дитинства мрія пов’язати себе із спортом. У 9 -11 класах займався штангою та займав призові місця, мав багато нагород. Андрій намагався бути прикладом для найменшої сестри. Зі шкільних років Андрій зачитувався історичною, художньою літературою, книгами про війну дуже любив математику. Як пригадують його знайомі: вмів усно прорахувати будь які числа без калькулятора.

Одружився Андрій у 2004 році та мав сина та доньку

У квітні 2022 року Андрій був мобілізований до ЗСУ у складі 66 механізованої бригади перебував на Луганщині та Донеччині.

Загинув старший солдат мінометної батареї механізованого батальйону Андрій Мойсєйць під час виконання бойового завдання 20 січня 2023 року поблизу населеного пункту Макіївка Луганської області.

Публікації про Мойсєєця А.

Віддав життя за майбутнє нації

Коли московська навала з новою силою повела наступ на українські території, Андрій МОЙСЄЄЦЬ уже був готовий стати на захист Батьківщини.… Читати далі