Щербан Раїса – Сторінка 45 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Дударчук Віталій Вікторович (17.09.1990-04.11.2022)

Віталій Дударчук народився 17 вересня 1990 року в селі Резніківка Артемівського району (колишня назва Бахмутського району) Донецької області. У 1993 році, коли Віталій був ще зовсім малим, його родина переїхала на Рівненщину – до мальовничого села Прислуч, що на Березнівщині.

Віталій був яскравим прикладом для наслідування у багатодітній родині. Вчителі з місцевої школи запам’ятали його як здібного та розумного учня, який самотужки торував життєвий шлях. Адже блискуче закінчив навчання у Острозькій академії, здобувши фах юриста.

В 2015 році закінчив військову кафедру і склав Військову присягу на вірність українському народу, отримавши звання «Молодший лейтенант запасу».

28 червня 2022 року Віталій був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до числа слухачів конкурсу підвищення кваліфікації при Національній академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Після проходження курсу підвищення кваліфікації отримав звання «Лейтенант» та був направлений до 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмового бригади (військова частина А3715) на посаду командира штурмового взводу, звідки був переміщений в зону бойових дій.

4 листопада 2022 року лейтенант Дударчук Віталій Вікторович, командир 2-го гірсько-штурмового взводу 3-ї гірсько-штурмової роти, загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області. … Читати далі

Юрдига Олександр Володимирович (27.12.1987-15.02.2023)

Юрдига Олександр Володимирович народився 27 грудня 1987 року у Львові Здобув вищу юридичну освіту у Львівському державному університеті внутрішніх справ. З 2015 по 2016 роки був учасником АТО. Після повернення підписав контракт з Держа́вною прикордо́нною слу́жбою Украї́ни. В 2020 році після закінчення контракту працював в Службі охорони. Одружившись переїхав у с. Зоря, Рівненського району. У вільний час любив бути з родиною, грати у футбол, читати, захоплювався відеоіграми. Обожнював
тварин, особливо собак.

02 березня 2022 року був призваний на військову службу Рівненським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Рівненської області. Служив у 14-му окремому стрілецькому батальйоні «Полісся» (в/ч А7098). Був командиром відділення.
Спочатку стримував агресора на кордоні Сумської області, а потім був переведений на Бахмутський напрямок, де отримав поранення. Після лікування повернувся до лав ЗСУ.

Загинув 15 лютого 2023 року у бою за нашу Батьківщину, її свободу і Незалежність, під час мінометного обстрілу зі сторони противника в районі населеного пункту Іванівське Донецької області.
Вдома на Олександра чекали дружина Катерина, донька Анна, мама Тетяна, сестра Оксана.… Читати далі

Музичук Микола Касьянович (23.11.1969-18.03.2023)

Музичук Микола Касьянович народився 23 листопада 1969 року в селі Зоря, навчався в Зорянській середній школі. 13 грудня 1987 – 22 листопада 1989 проходив військову служба. У 1990 -1994 роках працював на будівництві в с. Зоря. В 1991 році одружився, в 1994
році переїхав разом із сім’єю в село Тесів колишнього Острозького району. Впродовж 1994 – 2003 років працював у місцевому колгоспі
«Україна», та на Рівненському ливарному заводі. 2015 року Микола Касянович переїхав на постійне місце проживання в село Жаврів
колишнього Гощанського району, працював у ТОВ «Акріс-Агро».

У зв’язку з нападом рф на Україну головний сержант механізованого взводу, механізованої роти механізованого батальйону, Микола Музичук 26 лютого 2022 року був призваний Гощанським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Рівненської області до лав Збройних Сил України. У січні 2023 року – зарахований до списків особового складу частини А 1008.
Вірний військовій присязі, Герой загинув 18 березня 2023 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання
в районі населеного пункту Гряниківка Харківської області.… Читати далі

Бебко Юрій Вікторович(06.05.1994-07.02 2023)

Народився Юрій Бебко 6 травня 1994 року в селі Сухівці Рівненського р-ну, Рівненської області. З 2000 по 2011 рр. навчався у Іскрівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. З 2011 року навчався в Рівненському професійному ліцеї. Здобув професію автомеханіка. Але працював не за професією. Займався
фасадними роботами. Захоплювався спортом (футбол, баскетбол), був гравцем Новожуківської команди з футболу – ФК «Новожуків». Брав активну участь у турнірах, був захисником у команді. Він людина, яка відзначалася постійно своєю добротою і був відкритим для допомоги, хто б її не
попросив.
З квітня 2018 по жовтень 2020 року служив в ЗСУ, рота охорони. 27 лютого 2022 року добровольцем вступив до лав ЗСУ. Перших два місяці перебував на Рівненщині, а наступі п’ять місяців на Черкаському напрямку. З 22 липня 2022 року був на передовій біля міста Донецьк. 19 жовтня 2022 року Юрій разом з побратимами був направлений до населеного пункту Авдіївка Донецької області в 110-ту окрему механізовану бригаду імені генерал-хорунжого Марка Безручка, що входить до механізованих військ Збройних сил України, і перебував там безвиїзно.… Читати далі

Занозюк Олександр Петрович (11.03.1984-25.12.2022)

Олександр Петрович Занозюк народився 11.03. 1984 р . м. Костопіль Рівненської області. У 1990 р. вступив до загальноосвітньої школи № 6 I – III ступенів.

Після закінчення школи в 2001р. вступив до Костопільського технологічного коледжу за спеціальністю «Хімічна технологія та інженерія», де навчався лише один рік. В 2002 році був призваний до лав ЗСУ. В 2003 р. проходив службу на прикордонній заставі « Морозовичі» Львівського прикордонного загону. Відслуживши строкову службу, продовжив навчання у технічному коледжі до 2005р.

З 1 вересня 2005 р. Олександр вступив до Національного Львівського лісотехнічного університету. Закінчив навчання 31 грудня 2008р.

В мирний час працював майстром в художній студії по виготовленню меблів. В 2009 р. працював за спеціальністю в м. Рівне.

27 травня 2011р. одружився, народилася донечка – Вікторія.

. Олександр був мобілізований 29 серпня 2022 року. Проходив службу в 1 парашутно-десантному батальйоні в/ч А1126 с.м.т Гвардійське Дніпропетровської області.

Загинув Олександр 25 грудня 2022р. поблизу населеного пункту Червонопопівка Сєверодонецького району Луганської області, внаслідок дій передбачених законом, та воєнних операцій.… Читати далі

Усач Валерій (-28.04.2023)

Валерій Усач народився у селі Метків неподалік Рівного. Навчався у школі, а за тим опановував професію у 10 училищі. Потім була строкова служба в армії та перша робота, яка стала справою усього життя — слюсарем.

З вересня 2013 року працював слюсарем ремонту устаткування котелень та пило підготовчих цехів компанії «Рівнетеплоенерго». А вільний час присвячував улюбленій справ – дачі.

Разом подружжя виховало і виростило двох діток — сина та донечку, які подарували Валерію й Наталії онуків. А ще доглядали за мамою Валерія.

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Валерій в перші дні пішов добровольцем, аби стати на захист своєї країни.

Спершу його не взяли, сказали, що дуже багато охочих. Через деякий час він пішов знову, тоді сказали чекати — викличуть. І от 28 квітня минулого року він поїхав з дому. Спершу був на Львівщині, а за тим на Запоріжжі.писок публікацій

51-річний старший солдат Валерій Усач помер у лікарні Запоріжжя 28 квітня 2023 року. Добре серце нашого захисника не витримало й зупинилося.

Трофимчук Сергій Васильович (02.03.1997-30.10.2022)

Народився Сергій Трофимчук 21.08. 1997 р. в с. Підлужне в сім’ї селянина Василя Миколайовича та Валентини Володимирівни .
З 2003р. – 2012 рр. навчався в Великолюбаський ЗОШ I – III ступенів. Закінчивши 9 -го класів, вступив до Сарненського
професійного аграрного ліцею, Мирогощанський аграрний фаховий коледж. В 2017 р . вступив на механіко – технологічний факультет Київського
Національного університету біоресурсів і природокористування України за спеціальністю « Агроінженерія» . Під час навчання працював слюсарем по ремонту сантехнічного обладнання в студентському гуртожитку.
Навчаючись в бакалавраті отримав звання молодшого лейтенанту запасу за військово – обліковою спеціальністю « Організація експлуатації та
ремонту бронетанкової техніки» на кафедрі військової підготовки НУБіП України .

Після отримання диплома бакалавра з агроінженерії в 2020 р. продовжив навчання в магістратурі НУБіП України. Наприкінці 2021р.
отримав диплом магістра за спеціальністю « Агроінженерія» та планував працювати за фахом. Сергій любив техніку, мав « золоті руки», та на
жаль , майбутні плани молодої людини, обірвала війна…
В перші дні війни Сергій активно долучився до облаштування бомбосховища в гуртожитку Університету, неодноразово звертався у
військкомат для мобілізації за військовою спеціальністю.… Читати далі

Усач Володимир Миколайович (26.03.1998-30.09.2022)

Народився 26 березня 1998 року у с.Лінчин Березнівського району. 2004 році пішов до 1 класу Лінчинської ЗОШ. У 2013 році пішов
навчатися до Балашівського колегіуму а у 2015 році став випускником цього ж навчального закладу. Через рік після закінчення школи Володимир разом з братом Андрієм був призваний до ЗСУ на строкову службу. Службу проходив у військовій частині Чернігівської області у 169-ому навчальному центрі «Десна» імені князя Ярослава Мудрого – солдат – пожежник. У 2018 році Володимир
повернувся додому.
На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Володимир вступив до лав ЗСУ. Спочатку перебував у Львівській області на Яворівському військовому полігоні у третьому механізованому батальйоні в/ч А4053 звідки був направлений до міста Краматорськ, де спочатку рахувався як зниклий безвісти, та після аналізу ДНК виявилося, що він загинув 30 вересня 2022 року у віці 24 років під час виконання бойового завдання у районі села Шандриголове Краматорського району Донецької області та похований як невідомий солдат у місті Дніпро.
1 квітня 2023 року тіло Володимира перепоховано у рідному селі Лінчин.… Читати далі

Дулік Роман Всеволодович (позивний Монгол) (13.03.1986 – 29.10.2022 )

Народився Роман Всеволодович Дулік 13.березня . 1986 р. в с. Малий Стидин Костопільського (нині Рівненського) району Рівненської області. У 1992р. пішов навчатися до Малостидинської загальноосвітньої школи, в 2003 р. закінчив одинадцять класів. Згодом вступив до Костопільського будівельно – технологічного коледжу (КБТК НУВГП). З дитинства мав здібності до малювання. Любив займатися спортом, зокрема футболом, відвідував баскетбольну секцію. Брав активну участь у шкільному та студентському житті. Проходив строкову службу у лавах ЗСУ . В мирний час працював будівельником. У 2008 р. одружився. Створив міцну сім’ю в якій народилися дві донечки: Христина і Маргарита. Коли почалася повномасштабна війна з росією у лютому 2022р. брав активну участь в оборонних заходах місцевої громади. Допомагав будувати укріплення та блокпости, організовував нічні чергування, залучав небайдужих односельців.
10.05.2022р. був призваний по мобілізації до лав ЗСУ, де гідно ніс свою службу.у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. З травня виконував бойові завдання разом із побратимами на передовій. Брав участь у діях по деокупації м. Херсона. За сумлінне виконання поставлених завдань був нагороджений грамотою.… Читати далі

Бойко Дмитро

Дмитро Бойко народився у Рівному. Навчався у 18 школі, а за тим у вечірній школі число 15 . Відразу по закінченню пішов працювати. Першим та основним місцем роботи для Дмитра стало КП “Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг

Кілька років тому залишив Рівне та поїхав працювати до старшого брата у Прагу. Але за рік повернувся у рідне місто та вже рідне ШЕУ.

Дмитро не служив у армії, не мав жодного досвіду, але отримавши повістку не ховався, а став на захист Батьківщини.

Спершу на Дмитра чекало навчання. Військова справа припала йому до душі, навіть задумувався над тим, аби після перемоги повністю присвятити себе армії. Не судилося.

29-річний солдат Дмитро Бойко загинув 11 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі міста Мар’їнка на Донеччині…

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 23 квітня, о 9.30 на майдані Незалежності. Син похорону здійснять у Свято-Покровському соборі. Поховають його на кладовищі “Нове”

Публікації про Бойко Д.

“. Відданий роботі, він завжди був готовий допомогти колегам, навчався, розвивався, прагнув досягти більшого у житті.… Читати далі