Ткачук Іван Васильович (?1987-11.03.2023)

Іван Ткачук народився у селі Антонівка, колишнього Володимирецького району, а нині – Вараського, Рівненської області. Батьки – Леся Іванівна та Василь Юхимович.

У вересні 1994 року зарахований учнем 1-Б класу Антонівської ЗОШ I-III ступенів.

У 2003 році закінчив 9 класів Антонівського ліцею і вступив до Сарненського ВПУ №21, яке закінчив у 2006 році і здобув професію тракториста-механіка. Понад десять років пропрацював у Володимирецькому ДЛГ водієм.

З початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до ЗСУ. Брав участь у звільненні міста Макарів, Бучанського району., отримав травму коліна.Другого березня у складі бригади тероборони, водієм 2 стрілецького взводу, 1 стрілецької роти. був відряджений в район міста Бахмут.

11 березня загинув у бою з ворогом.

Поховали захисника 17 березня з військовими почестями в Антонівці.

Читати далі

Юрчило Сергій ? ( ? – 23.02.2023)

Сергій Юрчило народився у Рівному. Навчався у ЗОШ № 24, а згодом в ЗОШ № 20. За тим здобував професію інженера контрольно-вимірювальних приладів у 10 училищі.

Працював на Рівненській фабриці нетканих матеріалів та АЗОТі, експедитором. А потім вимушений був їхати на роботу за кордон. У грудні 2021 року, Сергій повернувся в Україну,.

Влітку 2022 року Сергія мобілізували. Військового та жодного армійського досвіду у нього не було. Тож спершу чекали навчання, у тому числі в Британії. Сергій служив старшим стрільцем десантно-штурмового взводу.

28 лютого 2023 року 30-річний солдат Сергій Юрчило загинув під час виконання бойового завдання. поблизу Кремінної Луганської області.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Читати далі

Федчук Павло Петрович, позивний”Литовець ” ( 07.08.1991-13.03.2023)

Павло Федчук народився у Рівному, закінчив ЗОШ, число 24 , а за тим технічний коледж НУВГП, де здобув спеціальність “електромеханік холодильного устаткування”. Строкову службу в армії проходив у Києві у внутрішніх військах.

Після повернення додому Павло працював у магазинах “Фокстрот”, пройшов шлях від охоронця до продавця. А два роки тому вирішив поїхати закордон – у Польщу. У січні 2022-го року повернувся додому. 25 лютого добровольцем пішов у військкомат. Перші місяці Павло служив у Рівному, охороняв важливі об’єкти. Але згодом добровільно попросив відправити його у зону активних бойових дій.

31-річний старший солдат Павло Федчук загинув 13 березня в наслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Першотравневе Харківської області.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Читати далі

Мосійчук Олександр Васильович (25.09.1975.-17.06.2022)

Олександр Мосійчук народився 25 вересня 1975 року в с.Забороль у сім’ї колгоспників. Навчався у Заборольській неповній середній школі. (1982-1990р.р.). Мав хороші успіхи у навчанні, за що нагороджений срібною медаллю. Після закінчення школи вступив до Національного аграрного університету, що в м.Києві, де навчався в 1992-1997 роках. Отримав диплом з відзнакою, присвоєно кваліфікацію спеціаліста «Вчений агроном». Військова кафедра: молодший лейтенант.

Постійно підвищував свою кваліфікацію.У 1998р. пройшов підготовку на курсах при Рівненському державному педагогічному інституті за спеціальністю «Оператор ПЕОМ». У 1999 році здобув кваліфікацію «Менеджер малого бізнесу-підприємець». Пізніше (2004-2022 роки) працював менеджером з продажу засобів захисту рослин, агроном у приватних фірмах.
9 березня 2022 року мобілізований до ЗСУ, старший лейтенант, командир танкової роти танкового батальйону.
17 червня 2022 року загинув під час виконання бойового завдання біля с.Богородичне Краматорського району Донецької області. У загиблого воїна залишилась дружина і троє дітей.

Публікації про Мосійчука О.

В Олександрійській громаді прощалися із загиблим Героєм. Прощання відбулося 23 червня о 15:00 біля будинку захисника. Затим похоронна процесія рушила до місцевого храму та на кладовище.«Живим… Читати далі

Кліменко Максим ? (? -28.02.2023)

Максим Кліменко народився в Маріуполі, здобув освіту підручного сталевара, працював на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча. Мирне життя в місті зруйнували рашисти. Тож після місяця окупації, наприкінці березня родина виїхала з окупованого Маріуполя у відносно тихе та безпечне Рівне. Максим одразу став на облік у військкоматі і влаштувався на роботу ливарником.У листопаді чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України.

Максим не не хотів воювати. Але мужньо прийняв виклик сьогодення – взяв до рук зброю й пішов захищати свою країну, залишивши у Рівному дружину та маленького сина…

Йому мало б виповнитися 35… Максим Кліменко загинув 28 лютого на Луганщині.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Читати далі

Наконечний Андрій Романович (18.03.1979-12.03.2023)

Андрій народився у Рівному, закінчив ЗОШ №13. Навчався у Київському інституті Сухопутних військ, у Харківському інституті танкових військ, а згодом закінчив і Національний університет оборони України імені І. Черняховського.

Кадровий офіцер, полковник ЗСУ Андрій Наконечний був одним із тих, хто у далекому 2014 році формував 2-й батальйон “Горинь”. Після цього разом із хлопцями пройшов увесь бойовий шлях аж до розформування батальйону.

У 2021 – 2022 роках — був обласним військовим комісаром Рівненщини.

Останнім часом ніс службу у 10-му армійському корпусі.43-річний військовий помер 12 березня від зупинки серця. .У воїна залишилася дружина та троє дітей.

Поховали Андрія Наконечного в Рівному на кладовищі “Нове”

Читати далі

Мілованов Віталій Володимирович (18.05.1973-18.01.2023)

 

Віталій Мілованов народився 18 травня 1973 року в с. Уїздці Здолбунівського району, Рівненської області.

Мати Мілованова Євгенія Михайлівна 1950 року народження, батько Мілованов Володимир Віталійович 1951 року народження. Віталій навчався в Уїздецькій середній школі.(1979 -1989). Після закінченні школи працювати в колгоспі механізатором.

У 1991році був призваний на строкову службу до Прикарпа́тського військо́вого о́кругу, яку проходив у Львові.

Повернувшись з армії працював на будівництві.

У 1997 році. одружився, у подружжя В 1998 р. народився син Володимир,а в 2007 р. народився другий син Вадим.

24 серпня 2022 р. Віталій був призваний до лав Збройних сил України. Спочатку проходив службу в м. Яворів Львівської області в військовій частині А 0998.

30 листопада 2022 р. прийшла звістка для брата Ігоря, що Віталій виконує бойові завдання в складі інженерно-саперного взводу мотопіхотного батальйону 24 окремої механізованої бригади імені Короля Данила, щодо захисту суверенітету України в селі Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області.

З 7 грудня 2022 р. захищав Батьківщину на бойових позиціях села Часів Яр Донецької області.… Читати далі

Стахнюк Олександр Іванович “Колібрі” (26.12.1994-18.12.2022)

Стахнюк Олександр Іванович позивний «Колібрі» народився 26 грудня 1994 року в селі Зірне Березнівського району на Рівненщині. Освіту електрика здобув у Березнівському професійно-технічном училищі.

З 2015 року проходив строкову службу, після закінчення якої-військову службу за контрактом у 93 окремій механізованій бригаді «Холодний Яр», у складі якої боронив Україну у найгарячіших точках Донеччини та Луганщини.
Після широкомасштабного вторгнення російської федерації до України Олександр не злякався подій, які охопили Україну в лютому 2022 року, та добровільно пішов до Рівненського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. За час, коли Олександр чекав свого призову він пройшов курси тактичної медицини, та здобував нові знання з медичної допомоги , які йому згодом знадобилися.

З 11 березня 2022 року старший солдат Стахнюк Олександр у складі підрозділу військової частини А0451 на посаді старшого бойового медика інженерно-позиційного батальойну виконував бойові завдання на визначених ділянках фронту.
Старший солдат Стахнюк Олександр загинув18 грудня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Тоненьке Ясинуватського р-ну Донецької області, потрапивши під мінометний обстріл ворога.… Читати далі

КАРПЕНКО Андрій Васильович (17.10 1977 – 2022)

Карпенко Андрій Васильович проживав у м. Радивилові. У російсько-українській війні брав участь із 2014 року. Був навідником танку. Загинув в результаті ворожого обстрілу під час наступальних дій в районі населеного пункту Давидів Брід Херсонської області. З 1 жовтня військовослужбовець вважався безвісти зниклим.

Тіло воїна знайдено і лише 8 жовтня жалобний кортеж з тілом воїна прибув у Радивилів, де проживав Герой. 17 жовтня 2022 року йому мало б виповнитися 45 років

Поховали Героя на кладовищі в Радивилові.

Публікації про Карпенко А.
У Радивилові сьогодні попрощались із 44-річним Захисником України Андрієм Карпенком

На місце вічного спочинку загиблого радивилівчанина Андрія Карпенка проводжали 9 жовтня – з усіма почестями, як Героя. Заупокійне Богослужіння відбулось у Свято-Вознесенському храмі в м.Радивилів, молитовне поминання здійснили о.Юрій (Бурліков) та священники Радивилівського благочиння ПЦУ.

Дорогою до міського кладовища, де поховали воїна, представники міської влади, центру комплектування та соціальної підтримки, містяни масово долучались до жалобної процесії. Люди співчували важкій втраті – загибелі кращого сина України, перед кортежем з труною ставали навколішки, плачучи.… Читати далі

ГНАТЮК Максим Ігорович (11.05.1990 – 6.08.2022 )

Командир механізованого відділення молодший сержант житель м. Радивилів, який загинув 06 серпня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кодема Донецької області.

Загинув патріот для якого захист України, був не обов’язком, а справою честі! Військовослужбовцеві було 32 роки.

Поховали командира Максима Гнатюка на кладовищі в Радивилові під прощальні постріли військових.

Публікації про Гнатюка М.

11 серпня, о 10 годині Радивилівська громада прощалася із Максимом Гнатюком, командиром механізованого відділення, молодшим сержантом, який загинув 6 серпня на Донеччині у боях проти російських окупантів.

По дорозі, якою рухалась жалобна процесія, люди схилялись на коліна.

Зі смутком та сльозами на очах радивилівці згадували Максима як щирого патріота України, рішучого воїна, який пішов захищати свою Батьківщину від рашистської навали.

Максим Гнатюк мав велику повагу у своєму місті та серед побратимів, був турботливим сином та братом, люблячим чоловіком, будував плани на щасливе майбутнє.Та їх безжально перекреслила війна, розпочата росією.

Передчасно обірване молоде життя, жаль і скорбота, і гілля калин – похилилося…

Для рідних і близьких, всіх , хто його знав, Максим Гнатюк назавжди залишиться справжнім патріотом, для якого Україна була понад усе.

Читати далі