Автор: Щербан Раїса

Сергій Ковбар народився у Рівному, закінчив ЗОШ число 8 , потім навчався у тодішньому ПТУ № 10 та Текстильному технікумі. Здобув професію електромонтера. Пройшов строкову службу в армії. Після повернення із ЗСУ Сергій працював на Рівненській фабриці нетканих матеріалів, свого часу шукав роботу за кордоном. Але врешті повернувся. Останні роки працював у сировинному цеху цементного заводу у Здолбунові (Волинь-цемент, Dyckerhoff).

З перших днів повномасштабної війни, 26 лютого, він пішов у військкомат.

І відтоді боронив нашу землю від ворога, не шкодуючи себе, був у найгарячіших точках, тримав оборону Бахмуту…

52-річний старший солдат Сергій Ковбар загинув 21 березня 2023 року, виконуючи бойове завдання в місті Часів Яр в наслідок артилерійського обстрілу противником.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”…

Публікації про Ковбара С.

У Рівному попрощалися із загиблим Героєм Сергієм Ковбарем.

“Сергій був мовчуном, ніколи не скаржився, мало розповідав, але в останні тижні життя дав дружині настанову: “Щоб не трапилося, треба продовжувати жити.” Складно втамувати біль втрати, але саме ці слова Сергія повинні дати силу батькам, дружині та дітям – 20-річній доньці та 18-річному сину – йти далі, гордо несучи прізвище нашого сучасного Героя,” – сказав міський голова Рівного Олександр Третяк.

Фаліковський Владислав народився 14.липня 2001р. в м. Костополі.. Після закінчення 9-го класу, протягом 2017 – 2020 рр., навчався у ВСП «Костопільський будівельно-технологічний фаховий коледж НУВГП» за спеціальністю ««Штукатур, лицювальник-плиточник, маляр». Після закінчення навчання в коледжі був призваний на строкову військову службу в Національну гвардію України в м. Запоріжжя. З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну Влад став на захист незалежності та територіальної цілісності нашої Батьківщини.

Він був дуже добрий, наполегливий, веселий, хоробрий, займався спортом, старався усім допомогти.

30 січня 2023 року, рятуючи пораненого побратима під час масованого обстрілу. поблизу населеного .пункту Новоданилівка Запорізької  області, Владислав загинув.

Йому було лише 21 рік.. У захисника залишились батьки, двоє братів і кохана дівчина.

… Читати далі

 
Військовослужбовець Павловський Олександр Вікторович народився 27 червня 1983 року, мешканець м. Костопіль. Навчався Олександр в Костопільській гімназії, потім в технологічному коледжі. В 2001 – 2003 рр. проходив строкову службу в десантно-штурмових військах.
В мирний час Олександр займався підприємницькою діяльністю, мріяв про власний бізнес і відкрив кафе «Аврора». Був дуже талановитою людиною, мав золоті руки.

На захист своєї Батьківщини став у березні 2022 року.
Олександр Павловський, розвідник-радіотелефоніст відділення збору та обробки даних розвідки, загинув 6 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Площанка, Сватівського р-ну, Луганської області.

Захисника поховали поруч з іншими Героями на місцевому кладовищі.

… Читати далі

Богдан Полюхович народився 01. 08. 1990 року в м. Костопіль. Навчався в ЗОШ № 5. З дитинства захоплювався технікою, відвідував гурток по картінгу. У 2008 році призваний на строкову військову службу м. Гайсин Вінницька область у протиповітряні війська.

В мирний час Богдан займався ремонтом автомобілів, працював водієм, їздив на заробітки. В 2010 році. одружився, у 2011р. народився синочок Дмитрик.

З 2015 по 2017 рік відстоював територіальну цілісність Батьківщини на Луганському та Донецькому напрямках в складі 57 Кіровоградської бригади. Є учасником АТО. 2015 року, отримав поранення правої руки під населеним пунктом Зайцеве .

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну з 25 .02. 2022 року служив у Костопільській в/ч 0532, був переведений у бойову частину до м. Яворів, Львівської області. Проходив навчання до 07.12.2022р . Воював з  російським агресором в складі 24 ОМБр ім. короля Данила .

7 грудня 2022 року, під час бойового зіткнення та обстрілу в районі н.п. Опитне Донецької області загинув командир бойової машини – командир 3 механізованого відділення 3 механізованого батальйону військової частини А0998, молодший сержант ПОЛЮХОВИЧ Богдан Віталійович.… Читати далі

Сергій Генов народився 25.04.1980 р. в Республіці Молдова, в місті Чадир-Лунга. Згодом сімя повернулася в Україну. У 1986 рік – Сергій пішов у перший клас Великолюбаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, а після закінчення 9 класу навчався в ПТУ №14 м. Костопіль.

У 1998 році здобув професію «Муляр-штукатур». Далі служба в ЗСУ в аеромобільних військах. Працював на будівництві як в Україні так і так і закордоном. Із серпня 2014 по вересень 2015 року – перебував на сході, в Донецькій області, захищаючи нашу територію від підступного ворога.

Брав участь у боях за Донецький аеропорт, в 2017 році ще раз підписав контракт ще на пів року. У 2015 році Сергія нагородили двома нагрудними знаками «ЗА ОБОРОНУ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ» та «За військову доблесть». Після повернення додому навчався в Національному університеті «Львівська політехніка», здобув кваліфікацію: ступінь вищої освіти –  бакалавр, спеціальність «Екологія». Працював за кордоном.в кінці березня 2022 року був вдома. Відразу пішов у військомат. 5-ий ОШП (окремий штурмовий полк) спеціального призначення частини А4010, останнє місце роботи Сергія. … Читати далі

Дмитро Шкльода народився 04.06.2001 року в с. Нобель, навчався у Нобельській ЗОШ І-ІІІ ступенів з 2007 – 2016 р., з 2016 – 2018 р. навчався у Волинському ліцеї ім. Героїв Небесної Сотні.

З 2018 р. – студент Національного університету водного господарства та природокористування.

2020 р. працював у Територіальному управлінні Служби судової охорони в Рівненській області і в цьому ж році одружив, у 2021р. народився син.

У серпні Дмитро підписав контракт та пішов захищати Незалежність України.

Загинув 15 грудня 2022 року під час ведення бoйoвuх дiй в районі населеного пункту . Озарянівка Донецької області внаслідок ворожого обстрілу зі стрілецької зброї.

У захисника залишилися батьки, сестра, дружина та маленький син.

… Читати далі

Віталій народився у селі Іванчі Вараського району на Рівненщині. Коли йому було 10, батьки розлучилися. Віталій з сестрою і мамою переїхали до Іспанії. Там хлопець закінчив школу та захопився спортом, мріяв стати поліцейським, як багато хто з рідних по маминій лінії. Однак обрав будівельний напрям. Цікавився велетенськими будівельними кранами, вчився на будівельника, зокрема – оператора будівельного крану. І разом із тим – займався квартирними ремонтами.

Коли досяг повноліття, поїхав до України, хотів відслужити в армії. Під час медкомісії його виявили непридатним до служби через проблеми із зором. Хлопець повернуся до Іспанії та займався волонтерством: допомагав людям із залежностями вилікуватися від них, залучав до спорту, легкої атлетики. Рятував, допомагав, вчився, працював, відвідував вуличні тренажери.

У квітні 2022 року Віталій знову приїхав, щоб захищати Україну від окупанта. Він пишався тим, що вдалось стати воїном ЗСУ.03.05.2022 року призваний Першим відділом Вараського РТЦК СП та направлений для подальшого проходження служби у в/ч А 1008. Служити пішов до 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.… Читати далі