Автор: Щербан Раїса

Гончар Дмитро  народився 30 вересня 1996 року в смт. Володимирець Рівненської області. Мама, Гончар Наталія Іларіонівна. Тато, Гончар Петро Микитович. В дитячі роки  відвідував садочок «Казка» . У 2003 році пішов до першого класу  Володимирецького районного колегіуму де і навчався до 2014 року. В період  навчання  здобув професію оператора комп”ютерного набору.  У 2016 році був призваний  на військову службу за контрактом у військову частину 3045 Національної Гвардії України, м. Вараш, отримав звання старший сержант.
З початком повномасштабної війни Дмитро без роздумів пішов захищати  Україну. 25 лютого 2022 року він ніс службу у Рівненському ОТЦК на посаді водія у смт. Володимирець. У травні  переведений у м. Володимир, Волинської області, де проходив навчання  та бойову підготовку.  Служив у 14 ОМБР командиром відділення 4  стрілецької роти 2 стрілецького батальйону.
16 липня 2022 року  прикомандирований в район виконання бойових дій у тактичне угрупування «Соледар. Служив на Бахмутському  напрямку. Згодом їхня бригада перемістилася в Харківську область.

Старший сержант Гончар Дмитро Петрович героїчно загинув 10 вересня 2022 року, визволяючи Україну від загарбників.… Читати далі

Леунов Олександр Володимирович народився 31 грудня 1987 року, смт  Краснопілля Сумської області. Закінчив місцеву дев`ятирічну школу в 2002 році. Після школи навчався в Лебединському медичному коледжі на Сумщині.

Проходив строкову службу в Криму. З 2007 по 2010 рік служив за контрактом  в 30-ій механізованій бригаді м. Новоград-Волинського Житомирської області . В 2015 році брав участь в зоні АТО. З 2021 до 24 лютого 2022 року працював у вищому професійному училищі № 24 м. Корець.

16 березня 2022 року старший сержант Олександр Леунов виконував бойове завдання в районі населеного пункту Кам’янка, Харківської області. Під час прориву колон ворожої техніки з міста Ізюм в напрямку міста Слов’янськ, в складі 3-ї аеромобільно-десантної роти, яка перебувала в резерві, він висунувся на передній край оборони.

Під вогнем противника старший сержант Леунов відчайдушно та уміло керував діями підрозділу. А під час зустрічного бою, розділившись силами до взводу зайняв позицію на лівому фланзі дамби населеного пункту Кам’янка. На чолі підрозділу, він вступив в бій з противником та знищив три ворожі танки та дві БМП-3 противника.… Читати далі

Василь Анатолійович Окушко народився 29 грудня 1992 року. Навчався у Головницькій ЗОШ,  пізніше у Клеванському професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність кухаря-кондитера. За спеціальністю не працював, після навчання був на заробітках. 11 жовтня 2011 року призваний на строкову військову службу, а 9 жовтня 2012 року звільнений в запас.

У 2014 році брав участь в антитерористичній операції на сході нашої держави. 2 квітня 2019 року підписав контракт іперебував  в Луганській та Донецькій областях.  Внаслідок бойових дій отримав контузію та тимчасово був звільнений від військової служби. Цьогоріч з 1 квітня продовжив захищати Україну від загарбників.
На  початку війни  Василь  навчався  в Десні в складі першого механізованого батальйону другої механізованої роти, пізніше направлений   в окупований Чорнобиль. Пізніше в село Макарівка Київської області.

Життя Окушко Василя  обірвалося 26 вересня біля Гряниківки, що на Харківщині. Василю було 29 років.

Поховали захисника на місцевому кладовищі з військовими почестями.… Читати далі

Нисинець Василь народився  дев’ятого січня 1991 року  в селі  Городище Березнівського району.

Трудову діяльність Василь Нисинець розпочав  у спецпідрозділі в грудні 2012 року на посаді поліцейського-водія. В органах внутрішніх справ він служив понад дев’ять років. Активно займався спортом,  захоплювався самбо.  Брав участь у спортивних змаганнях, на його рахунку — не одна перемога,  не одна медаль і  кубок.

У 2016 році після ретельного відбору Василь Нисинець став частиною новоствореного спецпідрозділу КОРД. Працював старшим інспектором 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління КОРД Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Згодом обрав вузьку  спеціалізацію —  кінолога.

Виконуючи бойове завдання, о  четвертій годині ранку 22 травня, капітан поліції героїчно загинув на 31-му році життя  в с. Вільноандріївка, Запорізької області.

Без батька залишилася  дворічна донька.

Поховали полеглого правоохоронця поряд із могилою батька в селі Городище  колишнього Березнівського району

 … Читати далі

Микола Марчук народився у селі Горбів тоді ще Гощанського району. Навчався у Дроздівській школі, а по завершенню пішов служити в армію. Додому повернувся із сержантськими погонами. Життя своє поєднав із зв’язком — спершу займався монтажем телефонних ліній, а за тим — інтернет-кабелів.

З початком війни у військкоматі записався добровольцем.12 жовтня Микола отримав повістку і був відправлений в   Авдіївку.

46-річний сержант Микола Марчук загинув 30 жовтня в наслідок танкового обстрілу поблизу Авдіївки на Донеччині…

Поховали Миколу Марчука  на малій батьківщині, у селі, де живе мама, на Горбівських горбах.… Читати далі