Щербан Раїса – Сторінка 58 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Годунок Тарас Іванович (28.06.1981- 20.03.2022)

Тарас Годунок народився 28 червня 1981 року в селищі Володимирець Рівненської області. Навчався у Володимирецькій середній школі №2 (нині Володимирецький ліцей «Колегіум»). Закінчив навчання в 1998 році. Навчався у Нікопольській технічній школі Дніпропетровської області. Отримав спеціальності кранівника- стропольщика, водія.

27 квітня 2000 року призваний на строкову службу. Після служби в армії працював у Володимирецькому управлінні осушних систем машиністом насосної станції, водієм.

21 лютого 2020 року прийнятий на військову службу за контрактом. Військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.

Мав звання старший солдат, головний сержант. З 06.08.2021 року – командир відділення.

Отримав важкі поранення в боях біля міста Попасна Луганської області. Помер 20-го березня 2022 року від отриманих травм у реанімації військового госпіталю м. Дніпра.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі ( Указ Президента України №323/2022) Годунка Тараса Івановича — сержанта нагороджено медаллю “Захисника Вітчизни” (посмертно)… Читати далі

Пашко Анатолій Володимирович(16.09.1993-03.05.22)

Народився Анатолій Володимирович 16 вересня 1993 року с.Хиночі Володимирецького району Рівненської області. У 1999 році пішов до 1класу Хиноцької середньої школи, яку закінчив у 2010 році.

Навчався у Володимирецькому професійно-технічному училищі №29. В травні 2012 року призваний до лав армії.

У 2015 роціАнатолій був мобілізований до ЗСУ, у 2017 році уклав контракт із ЗСУ. Добровольцем Анатолій прийшов до терцентру комплектування і 26 лютого 2022 року. Його зарахували до 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Служив оператором взводу радіорозвідки розвідувальної роти.

3 травня 2022 року поблизу села Протопопівка, Ізюмського району, Харківської області старший солдат ЗСУ Анатолій Пашко “вірний військовій присязі загинув в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України.… Читати далі

Картавий Олександр Олександрович (19.07.1973-22.04.2022)

Картавий Олександр народився 19 липня 1973 року у Володимирці. Навчався у Володимирецькому колегіумі. Закінчив Державну академію легкої промисловості. Двічі підписав контракт із ЗСУ.

Призивався Першим відділом Вараського РТЦКСП, контракт підписував двічі.

Старший солдат, стрілець-помічник 95 ДШБ.

Міно-вибухові травми обірвали життя бійця захисника. Загинув 22 квітня 2022 року в Ізюмському районі Харківської області при виконанні військового обов’язку.Влітку бійцю мало б виповнитися 49 років. Олександра Картавого поховали в рідному Володимирці

У воїна залишилися тато, мама, сестра, син Артур та мама Артура- Оксана.… Читати далі

Семенюк Роман Олександрович (4.05.1984-10.11.2016)

Роман Семенюк народився 4.05.1984 року в м. Рівне. Навчався в загально-освітній школі, число 25, м. Рівного, яку закінчив у 2001 році. Поступив у рівненський кооперативний економіко-правовий коледж факультет”Товарознавство і комерційна діяльність”, спеціалізація “Товарознавство в митній справі”. Отримав диплом молодого спеціаліста, кваліфікація “Товарознавець-комерсант”. 23.04.2003 року призваний на строкову службу м. Рівного в/чА-26474 СБУ. 6.10. 2004 року звільнений в запас в Рівненський МВК. Працював у м. Рівне – фабрика “Украса”. Пізніше у складі-магазині оптової торгівлі САВ-сервіс”Карпати”.

29.01.2015 року (указ президента від 14.01.15 р.) призваний до збройних сил України. Служив в м. Гвардійськ Дніпропетровської області в/чА-19-64. Брав участь в АТО (з 24.03.2015–23.10.2015, з 11.07.2015-16.08.2015, 01.09.2015-04.11.2015) та отримав посвідчення учасника бойових дій 16.10.2015 серія АБ No232267. Семенюк Р.О. був командиром стрілецького відділення АК–74, командиром відділення перевіряльно–пускового та електросилового обладнання зенітних ракет.

Після тривалого лікування Семенюк Роман Олександрович помер у Рівненський обласній клінічній лікарні, 10.11.2016 р., причина смерті гостра серцева недостатність.Згідно протоколу №165 від 03 квітня 2017 року військово – лікарняної комісії західного регіону – захворювання та причина смерті пов’язані із захистом Батьківщини.… Читати далі

Смик Леонід Олексійович (5.08.1963- 6.08.2021)

Смик Леонід народився 5.серпня 1963 в селищі Рокитне.

З початку бойових дій на Сході він став на захист України у Луганській та Донецькій областях.

Помер 6 серпня 2021 р. під час несення служби в с. Мангуш Маріупольського району на Донеччині внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.

Похований в смт Рокитне Рівненської області

Цибульський Олександр Володимирович (15.03.1989-5.08.2021)

Цибульський Олександр Володимирович народився 15 березня 1989 року в місті Дубровиця.

Закінчив 9 класів Дубровицької ЗОШ №1. Продовжив навчання в ДПТНЗ «Дубровицькому професійно-технічному ліцеї». Після навчання влаштувався на роботу у Волинський центр гідрометеорології. Мобілізований 4 червня 2015 року та зарахований в 301-ий ОДКБ . Підготовку проходив на полігонах у селі Тучин, та в селі Переросля. 15 липня 2015 року – виїзд та подальша дислокація на Схід України в зону проведення Антитерористичної операції. Виконував бойові завдання у Донецькій та Луганській областях. Після ротації 26 липня 2016 року повернувся в рідне місто.

19 вересня 2016 року, повертається в зону АТО вже на контрактній основі. Проходить службу в Луганській області в місті Сєвєродонецьк, де знаходиться місце дислокації. 29 квітня 2017 року, після ротації прибуває в Дубенський район, (село Привільне) у військову частину.

З 2017 по 2021 роки періодично перебував у зоні ведення бойових дій на Сході України в Донецькій та Луганській областях.

5 серпня 2021 року старший солдат Олександр Цибульський загинув у місті Бахмуті Донецької області.… Читати далі

Коли настане такий день для нас?

Коли цей дим від пострілів та градів зникне?

Коли закінчиться безглузда ця війна,

Яка вбиває наших рідних

Ця хмара сонцю не дає повстать,

Ця хмара біль і сльози посилає.

Вона життя єдине у солдат

Назавжди в землю забирає.

Там постріли, там горе, кров
Там наші люди гинуть.

І кожен день все знову й знов
Вони болючі рани криють

Міста розгромлені, зруйновані будинки

Стоять пусті, самотні школи та садки

Розбиті вщент всі мрії, немов ті шибки

На вікнах, крізь які виднілись червоноокії квітки

Бракує слів, щоб описати все,

Без сліз, без болю та без страху.

Вгамуйся, Путін, ти уже!

Життя дано не для війни та жаху.

Кузьмич Вікторія, учениця 11 класу… Читати далі

Килюшик Василь Олегович (14.01.1998-20.02.2021)

Василь Килюшик народився 14 січня 1998 року. Навчався у загальноосвітній школі №5. З березня 2016 року проходив навчання у навчальному центрі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (с. Старичі Львівська область). Після закінчення навчання направлений в в/ч 1376 – окрему мотопіхотну бригаду імені гетьмана Івана Виговського (м. Конотоп Сумська обл.). У липні 2017 року Василь Килюшик проходив службу за контрактом в в/ч А4590 – 16-й окремий мотопіхотний батальйон (м.Глухів Сумська обл.).

Василь Килюшик воював у 58-ій окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Старший солдат був командиром бойової машини другого мотопіхотної взводу другої мотопіхотної роти.

20 лютого 2021 року військовослужбовець загинув у пожежі, що сталася рано вранці у приміщенні взводного опорного пункту. Для опізнання тіла проведено експертизу ДНК. Через три місяці після смерті, 27 травня прах воїна поховали на кладовищі у селі Стара Рафалівка.

У військовослужбовця залишилися матір та молодший брат.

У жовтні 2022 року у Вараській громаді звання “Почесний громадянин Вараської міської територіальної громади” було присвоєно Килюшику Василю Олеговичу (посмертно)… Читати далі

Абрамович Максим Олександровича (17.03.1994-26.03. 2021)

Максим Абрамович народився 17 березня 1994 року. В 2001 році пішов у перший клас Дубровицької школи №2. За спогадами вчителів та однокласників: «…Був гарним учнем, активним спортсменом, вихованцем школи «Бойового гопака», представляв Дубровиччину на різних змаганнях». В 2010 році після закінчення дев’яти класів , поступив у Харківський університеті. Розумний, щирий, відповідальний, небайдужий, Патріот України.

З 2017-го по 2020 рік проходив службу в Збройних силах – за контрактом брав участь у бойових діях в зоні АТО. У грудні 2020 року, підписавши новий контракт, продовжив обороняти Україну.

Максим загинув 26 березня 2021 року в районі селища Шуми під Горлівкою на Донеччині внаслідок прицільного обстрілу російсько-окупаційних військ із мінометів калібру 82 мм, станкових автоматичних гранатометів і великокаліберних кулеметів позицій 10-ї гірсько-штурмової бригади ЗСУ.

Максим Абрамович , старший сержант ЗСУ – нагороджений відзнакою президента України «Учасник АТО» та медаллю «За звитягу та вірність». Йому виповнилося лише 27 років .

Поховали Максима Абрамовича 30 березня 2021 року. У нього залишилась мати.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №149/2021 від 7 квітня 2021 року старшого сержанта ЗСУ АБРАМОВИЧА МАКСИМА ОЛЕКСАНДРОВИЧА, нагороджено орденом “ЗА МУЖНІСТЬ” ІІІ ступеня.… Читати далі

Шершак Сергій Миколайович («Шерхан») (14.04.1965 – 02. 05. 2019)

Сергій Миколайович Шершак народився 14 квітня 1965 р. в с. Чернеча Слобода, Буринського району, Сумської області. З 1972 по 1982 рік навчався в Чернече-слобідській школі, де і здобув повну середню освіту. З жовтня 1982 року по квітень 1983 рік навчався в автошколі «ДОСААФ» , здобув спеціальность водій-електромеханік. 17 квітня 1983 року був призваний на строкову службу до Збройних сил України.

25 квітня 1983 року – водій в/ч пп 95843, 21 лютого 1984 року – зам. командира взводу в/ч пп 95843. 18 квітня 1985 року зарахований на строкову службу, посада – начальник киснево-зарядної станції в/ч пп 95843.

12 квітня 1991 року – начальник пункту технічного обслуговування 313 МСП в/ч 26045

З 28го грудня 1992 по 10 жовтня 1993 року – курсант Школи прапорщиків в/ч 28651 за фахом командир взводу по ремонту засобів РАО.

З 20-го березня 1997 року по 5 грудня 2003 року проходив службу в в/ч А 1671 на посадах начальника П-246 та старшого техніка ТЛФ центру.

Проходив службу в Полку зв’язку у Рівному, звідти 18 листопада 2003 року був звільнений у запас .… Читати далі