Зінкевич Павло Євстафійович (19.09.1995-15.05.2022)

Зінкевич Павло Євстафійович народився 10 вересня  1995 року в с.Лінчин Березнівського району. Павло навчався у Лінчинській дев’ятирічній школі, а після її закінчення здобував професію столяра у Соснівському ПТУ 4.

Призваний в ЗСУ на строкову службу. У 2016 році підписав контракт і служив  у 14-й бригаді у  зоні АТО в Луганській області.   У 2019 році підписав знову контракт, служив   в с. Авдіївка Луганської області    та боронив її кордони у складі тієї ж 14-ї бригади.

Після  широкомасштабного вторгнення росії в Україну Павло в складі 14-ї бригади був направлений  у Миколаївську, а згодом в Одеську область,  звідти перекинутий у   Донецьку область.

Гранатометник механізованого відділення, старший солдат Павло Зінкевич, вірний військовій присязі, загинув 15 травня 2022 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання  в районі населеного пункту Долина Донецької області.

Павло Зінкевич був єдиним сином у батьків.… Читати далі

Ярмолка Максим Ігорович (10.03.1999-21.03.2022)

 Ярмолка Максим Ігорович народився 10 березня 1999 року в місті Березне Рівненської області.  З 2005 по 2015 рік навчався у  Березнівському  НВК  «ЗОШ І ст.». Максим захоплювався  технікою, автомобілями, відвідував  заняття із  боротьби.

У 2018 році закінчив  Березнівське вище професійне училище за спеціальністю «перукарська справа». Восени 2019 року був призваний  на строкову службу, яку перших три місяці проходив у Василькові Київської області. Згодом був переведений у Вінницьку  військову частину А2656, де  у січні  2020 року підписав  контракт і служив на посаді  водія-електрика радіо маркерного пункту  взводу  радіотехнічного забезпечення   РП та БЗ та РТЗ.

У жовтні 2021 року  був переведений  на службу  в зону бойових дій, поблизу міста Краматорськ  Донецької області.

21 березня близько 00.30 загинув внаслідок  авіаудару  касетної бомби  під час несення бойової служби поблизу Краматорська.

Похований Максим  27 березня  на міському кладовищі в урочищі «Лукавець».

У Максима залишились  дружина та  донька.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України №224/2022 «Про відзначення державними нагородами України» ЯРМОЛКА Максима Ігоровича нагороджено  орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)… Читати далі

Данило Молдавський ( – 29.08.2022)

Данило Молдавський народився у місті Марганець Дніпропетровської області. Все дитинство та юність пройшли саме у рідних краях на Сході України.Данилові не було й 18, як ворог прийшов на нашу землю.пішов добровольцем, пройшов вишкіл і навчання, аби стати частиною полку “АЗОВ”. І вже у 2016-му разом із побратимами опинився на самісінькому “нулі”..

Улітку 2021 року Данило звільнився з війська і розпочав цивільне життя — працював автомеханіком на СТО, планував відкрити власну справу. У перші дні повномасштабного вторгнення відправив дружину Марію у село, а сам добровольцем пішов захищати країну. Загинув 29 серпня, через майже два тижні після свого дня народження. Сталося це під час мінометного обстрілу поблизу села Ольгине Херсонської області.

Поховали Данила Молдавського у Рівному на кладовищі Нове на Алеї Героїв. Йому завжди буде 26 років

 … Читати далі

Козлишин Тарас Миколайович (псевдонім “Караєв”) (24.05.1980 -25.02.2022)

Козлишин Тарас Миколайович народився 24 травня 1980 р. у м. Рівне. Навчався у ЗОШ № 23, потім – у Рівненському ліцеї-інтернаті. З 1997 до 2002 навчався у Рівненському інституті слов’янознавства Київського славістичного університету на факультеті міжнародних відносин за спеціальністю «Міжнародне країнознавство».

У 2002 р. вступив у Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка на факультет «Міжнародні відносини». Певний час працював у Національній службі посередництва та примирення.
З 2004 р. продовжує навчання в Німеччині у Вюрцбурзькому університеті Юліуса Максиміліана.
Учасник мітингів на підтримку Помаранчевої революції у Брюсселі.
У 2007 р. повертається в Україну – працює в сімейному бізнесі.
Активний учасник Майдану та автомайдану.
Після російської анексії займається волонтерською діяльністю, активний учасник політичних акцій.
У 2015 р. проходить вишкіл у Добровольчому батальйоні ОУН. Приймає участь у бойових діях в складі батальйону як рядовий, стрілець, кулеметник, розвідник. Тричі отримує поранення.
З грудня 2015 р. – командир резервної сотні «ОУН-Прикарпаття», керівник навчального вишколу. З серпня 2016 р. – заступник голови проводу добровольчого руху ОУН з політичних питань.… Читати далі

Сілюк Сергій (-29.07.2022)

Сергій Сілюк народився у Бресті, де служив його батько Михайло. У 1990 році сім’я переїхала у Рівне. Тож завершував шкільне навчання Сергій вже тут – спершу у 20, а за тим у 19 школі. Потім навчався в Рівненському інституті слов’янознавства КСУ за спеціальністю «товарознавець та експерт у митній справі». Строкову службу проходив у прикордонних військах,  працював у ДСНС, а чотири роки тому пішов на контрактну службу в ЗСУ.

Веселий, товариський, неконфліктний Сергій був справжньою душею компанії, міг всіх розсмішити, підняти настрій та відігнати сумні думки.

Він двічі був  в АТО/ООС – у 2019 та 2021 році. Життя 36-річного солдата Сергія Сілюка обірвалося 29 липня у Запоріжжі.

Поховали  військовослужбовця на кладовищі «Нове».

У Сергія Сілюка залишились дружина та донька.

 

 

 … Читати далі

Поліщук Едуард Миколайович ( ?1989-27.07.2022)

Едуард Поліщук народився у Рівному. Навчався у 22 та 20 місцевих школах, а після 9 класу вступив у Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж. Працював у сфері комп’ютерних технологій.

Потяг до електроніки та комп’ютерних технологій підштовхнув до розвитку, вирішив продовжити навчання й здобути вищу освіту за спеціальністю «Кібернетика». Проте, настала війна…

Едуард Поліщук в перші дні повномасштабного російського вторгнення пішов добровольцем у військкомат, а вже 6 травня його мобілізували до Збройних Сил України.

Йому назавжди 33.  27 липня рівнянин, старший солдат Едуард Поліщук загинув, захищаючи нескорений та багатостраждальний Харків.

Поховали його на кладовищі «Нове».

Захищаючи Харків загинув рівнянин Едуард Поліщук

Він пішов на війну, аби захистити власного сина, а виявилось знайшов своє покликання. Та ворог не дозволив реалізувати так багато задуманого…

Едуард Поліщук народився у Рівному. Навчався у 22 та 20 місцевих школах, а після 9 класу вступив у Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж.

«Він обрав спеціальність, яка пов’язана із комп’ютерами. Адже це завжди йому подобалось. Він взагалі технік – електроніка, електрика, все це було йому цікаво.

Читати далі

Стиба Віталій (позивний «Вітаха ) (22.06.1999 -23 .08.2022)

Стиба Віталій Анатолійович народився 22 червня 1999 року в місті Рівне, в багатодітній родині. Навчався в 25-й місцевій школі, а згодом  вступив до Рівненського технічного фахового  коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, який закінчив у 2017 році, здобув професію електрогазозварника .  Професійно займався єдиноборствами, виграв обласний чемпіонат з кікбоксингу WAKO. Наприкінці червня 2022 року Віталій одружився з коханою Анною.

Хлопець не служив в армії, але все ж вирішив взяти до рук зброю. Відчував, що захищати державу – це його покликання, його призначення у цьому житті. І виконував його на повну. Тож разом із братом пішли добровольцями на війну.

На початку повномасштабного вторгнення Віталій став до оборони рідного міста в складі бойового підрозділу «Характерник – Рівне». Згодом разом з побратимами поїхав добровольцем на фронт. Службу проходив в складі спецроти «Гонор» батальйону «Вовки Да Вінчі»ДУК, мав позивний «Вітаха»..

Боєць спецроти Гонор ДУК, солдат Віталій «Вітаха» Стиба загинув на околицях Бахмуту Донецької області 23 серпня 2022 року. . Йому назавжди залишиться 23 роки.

Читати далі

Чижук Олексій

Олексій Чижук народився на Дубенщині. Згодом переїхав до Рівного, де минули роки його навчання у школі та училищі. Здобув фах токаря, а за тим і механіка.
Олексій працював водієм на вантажівці, багато їздив і по Україні, і за кордоном.  Згодом придбав машину, зареєструвався як підприємець.
В перші тижні війни, Олексій віз боєприпаси у напрямку Чернігова та дорогу перегородив ворожий танк. Автомобіль героя було розстріляно. Вантаж здетонував. Востаннє Олексій  виходив на зв’язок 13-го березня.
Рідні до останнього вірили, що Олексій живий. Нещодавно його ідентифікували по ДНК тесту.
В Олексія Чижука залишилась дружина та двоє дітей. Син пішов стопами батька і зараз захищає незалежність України.
Поховали Олексія у селі Радиславка Рівненського району, де проживає родина.

 

“Олексій Чижук все життя працював водієм, виховав двох чудових діток та віддав життя за нашу свободу. На жаль, його родина почула страшну новину – їх рідна людина зникла безвісти. Кілька місяців дружина очікувала доброї звістки, сподівалася на краще, але щоразу надії видавалися марними.
Читати далі

Мельничук Павло Олександрович (14.07.1986 – 18.07.2022)

Павло Мельничук народився 14 липня 1986  у Рівному, навчався у Квасилівському професійному ліцеї. Із родиною проживав у Квасилові. Працював водієм.  В армії не  служив, та з початком війни пішов  добровольцем.Був старшим навідником гранатометного відділення.

Старший навідник гранатометного відділення солдат Павло Мельничук загинув 18 липня поблизу Авдіївки внаслідок мінометного обстрілу.

У чоловіка залишилася дружина та 5-річна дочка.

Поховали військового на кладовищі “Нове”.

 … Читати далі

Супрун Михайло Васильович (23.10.1981–11.03.2022)

Супрун Михайло  народився 23 жовтня 1981 року  в с. Здовбиця на Здолбунівщині. За професією чоловік — механік, але працював столяром.   Проживав у Квасилові,  вибув з смт Квасилів у 2018 р.  З початком війни  волонтером їздив бусом в Гостомель, возив туди речі та продукти, а по дорозі назад, вивозив звідти людей. З середини березня Михайла  вважали зниклим безвісти. Михайло Супрун був розстріляний 11 березня біля села Мирча,  біля Бородянки на Київщині. Його автомобіль та тіло були спалені. Місцеві жителі поховали  останки тіла  Михайла на околиці с. Мирча на Київщині.

Михайло Супрун був парафіянином церкви “Зоря спасіння” у Квасилові. Саме тут відбулося прощання. Поховали Михайла  у селі Здовбиця.

У Михайла  залишилися семеро дітей віком від двох до 15 років та дружина Оксана.… Читати далі