Війна (2022) – Сторінка 17 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Лицевич Ярослав Васильович (19.06.1995-12.02.2024)

Ярослав Лицевич народився 19 червня 1995 року у селі Дідівка Локницької громади Вараського району. Закінчив Нобельську загальноосвітню школу. Після закінчення 10 класу вступив у Любешівське професійне технічне училище на спеціальність будівельник. За тим навчався в Національному університеті водного господарства та природокористування.

У 2016 році Ярослав підписав контракт зі Збройними Силами України, учасник бойових дій у антитерористичній операції на сході нашої країни. Після демобілізації Ярослав працював за кордоном, його дуже поважали у компанії, керівник зробив своєю “правою рукою”. Але коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення, не став чекати в чужій країні, повернувся додому, аби стати на захист Батьківщини. . Ярослав одружився у 2022 році. Для дружини був всім: справжнім захистом, батьком, чоловіком, другом. А в 2023 році в сім’ї народився синок Михайлик. За його майбутнє воїн і стояв на фронті до останнього…

Справжній друг, на якого можна покластися в любій ситуації, герой – який добровільно пішов захищати свою Батьківщину і сімʼю. Душа компанія і веселун. Таким пам’ятатимуть Ярослава побратими.

28-річний солдат Ярослав Лицевич загинув 12 лютого 2024 року у бойових діях на Донецькому напрямку…

У Героя залишилися дружина, син, мати, сестра.… Читати далі

Потапович Олександр Леонідович (13.06.1978 – 24.02.2022)

Народився Олександр у м Сарни, проживав по вул. Гагаріна (нині Костопільська). Навчався у Сарненській школі №3. У дитинстві, як і більшість хлопців, цікавився футболом. Після закінчення школи навчався у ВПУ-22. З листопада 2015 року ніс військову службу на контрактній основі. Проживав у цивільному шлюбі з дружиною Оленою та разом з нею виховував її доньку Анастасію.

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну був мобілізований та перебував у складі Державної прикордонної служби України, 79-му окремому прикордонному загоні, як інспектор прикордонної служби ІІ кат. 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Преображенка» (в/ч А2161). Брав участь у бойових діях із захисту Маріуполя.

Загинув Олександр Потапович 24 лютого 2022 року у смт. Чаплинка, Скадовського району Херсонській області, від артилерійського обстрілу. Там і похований, на місцевому кладовищі по вул. Шевченка.

У Героя залишилися цивільна дружина з донькою.

Нагороджений Указом Перезидента України орденом «За мужність» III ступеня (141/2022, посмертно) за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.… Читати далі

Федінчук Володимир Васи́льович (20.12.1992-22.01.2024)

Володимир Федінчук народився 20 грудня 1992 року у селі Ставки, Тернопільської області. Саме тут навчався у школі. А далі – у 2012 році закінчив Теребовлянське вище училище культури, у 2015 – Рівненський державний гуманітарний університет за спеціальністю “Театральне мистецтво”. З (2011—2016) працював у Коломийському обласному академічному українському драматичному театрі.

2016—2024 роки – Володимир працював у Рівненському обласному академічному українському музично-драматичному театрі , учасник народного ансамблю танцю «Сварга». Володар Гран-прі ХVІІІ Всеукраїнського конкурсу виконавців художнього слова ім. Лесі Українки (2023) Загинув на фронті у січні 2024 року. За цей час він встиг полюбитися глядачам своїм акторським запалом та неповторною грою на сцені. В колективі Володимира дуже цінували та захоплювалися його професіоналізмом, добротою та щирістю.

Ще місяць тому він одягав костюм і йшов на сцену, до глядачів. А потім вбрав однострій і пішов на фронт. Не у штаб, не в навчальний пункт, не туди, де сухо і тепло. Володимир захищав батьківщину «на нулі». Бо він не вмів інакше, не вмів “у півноги”: ні в житті, ні на сцені, ні на війні.… Читати далі

Лапюк Микола Сергійович (26.03.1972-15.01.2024)

Микола народився 26 березня 1972 року у селі Олександрівка Костопільського району. З грудня 1972 року постійно проживав у місті Березне.
З 1979 по 1987 рік навчався у Березнівській середній школі №1. Після закінчення 9-го класу навчання цієї школи вступив до Сарненського профтехучилища № 22, в якому отримав професію механізатора меліоративних робіт з присвоєння кваліфікації машиніста ескаватора та тракториста машиніста.
З 1990 по 1995 рік працював трактористом в брикетному цеху Березнівського міжгосподарського переробного підприємства. У цей період з 1990 по 1992 рік проходив строкову військову службу. З 1995 року постійно працював трактористом в комунальному підприємстві «Березнекомунсервіс» Березнівської міської ради.
Разом з дружиною виховували доньку. Для рідних, колег, вчителів, однокласників, друзів Микола запам’ятався турботливим сином, коханим чоловіком, люблячим батьком, надзвичайно трудолюбивою, вихованою, чесною та справедливою людиною.
Механік-водій Державної прикордонної служби України Микола Лапюк з липня 2023 року боронив Україну від московських окупантів.
15 січня 2024 року під час виконання бойового завдання загинув у Донецькій області.
Поховали Миколу зі всіма військовими почестями на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.… Читати далі

Артклебер Андрій Володимирович (24.12.1987-17.01.2023 )

Народився Артклебер Андрій 24 грудня 1987 року в місті Рівне. В ранньому дитинстві залишився сиротою, тому виховувався на Березнівщині в селі Балашівка в родині дідуся та бабусі. Коли хлопчику виповнилося шість років, він пішов до першого класу Балашівської середньої школи. В школі Андрій навчався старанно, був здібним та талановитим учнем, відмінником. Хлопець мав неабиякий хист до точних наук, любив математику і, як усі однолітки, – фізкультуру. Юнак володів лідерськими якостями, тому мав велике коло друзів, яких міг захопити ясністю думки, підтримати у будь-яку хвилину, надати пораду або допомогу. Таким Захисник запам’ятався однокласникам, вчителям, друзям та односельчанам.

Проходив строкову військову службу. Працював деякий час охоронцем, а потім на сезонних роботах. Протягом останніх років Андрій проживав у с.Бистричі що на Березнівщині.
У липні 2023 року був мобілізований. Свій останній бій стрілець-помічник гранатометника аеромобільної роти військової частини А0641 прийняв 17 січня 2023 року у Луганській області.

Жителі села живим коридором шани провели Героя дорогою, встеленою квітами до Свято-Миколаївського храму села Бистричі, де відбулася заупокійна служба.… Читати далі

Іванчук Михайло Миколайович (16.12.1976-16.06.2023)

Михайло народився 16 грудня 1976 року і постійно проживав у селі Городище Березнівської громади. Навчався у Городищенській загальноосвітній школі І– ІІІ ступенів. Після закінчення навчання у школі вступив до Рівненського автотранспортного технікуму. Отримавши диплом молодшого спеціаліста техніка-механіка, проходив строкову військову службу.

Працював слюсарем з ремонту автомобілів, газового устаткування, підземних газопроводів у містах Рівне та Березне. Разом з дружиною виховували двох дітей. Для рідних, друзів та односельчан Михайло запам’ятався працьовитим чоловіком та добрим господарем.

Михайло Миколайович боронив Україну від московських окупантів з січня 2023 року. Він не відмовлявся і казав дружині Олені «Що мусить захищати Україну і що це його обов’язок».

Старший механік-водій механізованого батальйону загинув 16 червня 2023 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.

Поховали Іванчука Михайла Миколайовича на сільському кладовищі в урочищі Лізяно. У захисника залишилися дружина Олена Миколаївна, син Владислав та дочка Юлія, сестри Наталія та Людмила.

Майструк Микола Васильович (04.10.1972-29.10.2023)

Микола народився 4 жовтня 1972 року і постійно проживав у селі Білка. Навчався у Білківській школі, яку закінчив у 1987 році. Після закінчення школи навчався в профтехучилищі міста Корець, де здобув професію водія. У свій час працював водієм, робітником у Зірненській школі та у Березнівському ліцеї №1 імені Миколи Буховича. Микола одружений має троє дітей та 2 онуків

У квітні 2023 року був мобілізований до ЗСУ. Солдат Микола Майструк служив водієм механізованого батальйону. Герой загинув 29 жовтня 2023 року у Запорізькій області внаслідок ворожого мінометного обстрілу.

У полеглого захисника залишилися дружина Людмила Андріївна, син Сергій, дочки Олеся та Юліанна та двоє онуків.

Сябро Руслан Миколайович (19.01.1979 -18.10.2023)

Народився Руслан у м.Київ. Проживав в с.Іванівка Кагарлицького району, Київської області. У 1999 році одружився з Яришко Валентиною і переїхав жити в її рідне село Корост, де і проживав до мобілізації. У 2000 році закінчив курси «столяр верстатник». У подружньому житті народилося двоє дітей: дочка Вікторія та син Максим.

08 червня 2023 року Руслан був мобілізований до лав ЗСУ. Спочатку службу проходив на Тучинському полігоні, а далі був направлений до в/ч А3306, згодом переведений до в/ч А4667. У серпні того ж року отримав поранення, першу медичну допомогу надали у м.Слов’янськ, далі проходив лікування у м.Ізюм в військовому госпіталі. Пізніше, за станом здоров’я, Руслан Миколайович був відправлений на реабілітацію додому.

Помер Воїн від серцево-судинної недостатності, під час реабілітації, 18 жовтня 2023 року. Похований у с. Корост.

У Героя залишилися дружина та двоє дітей.

Кошляк Олег Іванович (16.11.1988 – 13.10.2023)

Народився Олег в багатодітній сім’ї у с.Корост, тут і проживав. Крім нього у родині Кошляків зростало ще дві сестри та два брати. Після закінчення школи юнак був призваний на військову строкову службу, яку проходив у м.Рівне. До лав ЗСУ мобілізувався у вересні 2022 року, служив стрільцем-санітаром у 14-й окремій механізованій бригаді в/ч А1008.

Загинув 13 жовтня 2023 року, під час виконання бойового завдання біля села Першотравневе Купʼянського району, Харківської області.

Похований в рідному селі Корост. У Героя залишилася батьки, брати та сестри.

Солдата ЗСУ Кошляка Олега Івановича нагороджено орденом Князівський хрест Героя “На віки в строю” (посмертно).

Босий Петро Вікторович (14.06.1991-19.08.2023)

Народився Петро в с.Корост, в сім’ї Віктора та Ольги Босих. З 1997 по 2008 роки навчався в Коростській ЗОШ І-ІІІ ступенів (нині Коростський ліцей). В шкільні роки любив грати у футбол та волейбол, брав активну участь у спортивному житті школи.

14 квітня 2015 року був призваний на військову строкову службу. З 2015 по 2019 роки був учасником АТО/ООС. За участь в антитерористичній операції нагороджений грамотами, відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», відзначений нагрудним знаком «Сухопутні війська України».

Разом з дружиною та двома доньками проживав в с.Бутейки, тут в селі і працював на сільгосппідприємстві. Свій вільний час любив проводити з сім’єю та займатися ремонтом автомобілів.

9 березня 2022 року був призваний до лав ЗСУ, служив у в/ч А4030, у 71-й окремій єгерській бригаді. Мав звання молодшого сержанта та позивний Босяк. 17 лютого 2023 року відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест».

Загинув Петро Вікторович 19 серпня 2023 року, під час виконання бойового завдання біля н.п. Мала Токмачка, Запорізької області, внаслідок артилерійського обстрілу.… Читати далі