Війна (2022) – Сторінка 17 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Наумчук Петро Борисович (17.01.1976-18.07.2023)

Петро Наумчук народився 17 січня 1976 року в смт Гоща. Згодом родина переїхала в Крим, де минуло дитинство хлопця. Майбутній Герой після закінчення школи навчався у професійно-технічному училищі №21 м.Ялта, та здобув професію столяра будівельного. Потім – служба в армії. 2013-го Петро з матір’ю переїхав на постійне місце проживання в село Симонів.
Він не боявся труднощів, не боявся роботи. Працював в ДЗ ОВСТ “Агатівка” на посаді робітника комплексного обслуговування й ремонту будинків, столяром у
ТОВ «Акріс-Агро».

30 травня 2023 року Петро Борисович був призваний на військову службу по мобілізації. Був стрільцем-санітаром гірсько-штурмової роти.
Загинув 18 липня під час мінометного обстрілу противника в районі села Берестове Бахмутського району Донецької області у віці 47 років.
Добрим, працьовитим, сміливим та справедливим згадують загиблого Петра рідні та знайомі.
Поховали Героя 21 липня 2023 року в с.Симонів

Озарчук Володимир Васильович (02.02.1975-08.08.2023)

Володимир Озарчук народився 2 лютого 1975 року в багатодітній родині Василя й Тамари Озарчуків із села Жалянка Гощанського району. Був третьою із п’яти дітей в сім’ї.

Шкільні роки Героя пов’язані з Садівською школою. Після її закінчення, вступив до вищого ПТУ №1 м. Рівне, де здобув фах штукатура, лицювальника-плиточника.

Травень 1998 року став одним із найщасливіших у його житті – Володимир змінив статус парубка на одруженого чоловіка. З майбутньою дружиною Валентиною познайомився у Малятині, де вона працювала землевпорядником тодішньої Малятинської сільської ради. Уже за рік, 1999 року, щасливе молоде подружжя раділо появі на світ синочка Романа. Певний час родина жила в селі Милятин Острозького району разом із мамою Валентини. . Згодом сім’я переїхала в Гощу.

Володимир Озарчук любив свою сім’ю, свою роботу. Аби забезпечити гідне життя родині, працював плиточником у різних країнах. Весь світ був його робочим місцем.

Він любив Україну. Тож коли російські орки увірвалися в мирне життя українців, чоловік у перші дні березня добровольцем поповнив ряди Нацгвардії. Разом з ним з власної волі пішли боронити рідну землю гощанці, друзі-сусіди Віталій Калінчук, Михайло Маснюк, а згодом Андрій Тимощук.… Читати далі

Дячук Микола Віталійович (09.06.1995-06.02.2023)

Микола Дячук народився 9 червня 1995 року у селі Синів на Гощанщині. Тут майбутній Герой закінчив середню школу, а відтак вступив до Здолбунівського професійного ліцею залізничного транспорту, де здобув професію зварювальника. Зростав добрим та працьовитим. 31 жовтні 2022 року Микола став на захист України у складі навідника 3 десантно-штурмового взводу 7 десантно-штурмової роти 3 десантно штурмового батальйону.
Загинув 6 лютого під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій в населеному пункті Новомихайлівка, Донецької області.
Молодий чоловік не встиг створити власну сім’ю, виростити дітей, побудувати дім. Залишив у скорботі батька Віталія, матір Людмилу, молодшу сестру Анастасію.
Поховали Героя 17 лютого 2023 року в селі Синів.
Він був сміливим, харизматичним, працьовитим-допомагав рідним.

Полюхович Олександр Віталійович (11.03.2001-02.11.2022)

Полюхович Олександр Віталійович, народився 11 березня 2001 року в с.Симонів. Навчався в Симонівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення 9 класу, пішов навчатися в Острозьке ВПТУ та отримав професію слюсаря з ремонту автомобілів.
28 червня 2022 року заключив контракт на військову службу. Військовослужбовець проходив навчання в Англії. Був під Білоруським
кордоном. Служив на посаді старшого навідника взводу вогневої підтримки 2 аеромобільної роти аеромобільного батальйону. (Десантно Штурмові Війська).
Був на нульовій позиції. Рашисти просто впритул їх двох розстіляли. Його і ще одного військового. Не взяли в полон, як наші військові беруть їх, а лишили життя!
Загинув 02 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району Луганської області.
Він був молодим, сміливим, харизматичним, справжнім та щирим патріотом, який понад усе любив Україну та вірив у її незалежне майбутнє…
Поховали Олександра 10 грудня 2022 року в селі Симонів

Публікації про Полюховича О.

У Симонові поховали воїна Олександра Полюховича

10 грудня 2022 року у Дмитрієвській церкві села Симонів Гощанського благочиння здійснили чин відспівування загиблого воїна сержанта Олександра Полюховича.… Читати далі

Жданюк Василь Миколайович (06.04.1968-19.03.2023)

Жданюк Василь Миколайович народився 6 квітня 1968 року в с. Кринички. Навчався у Тучинській середній школі. Закінчив Львівський сільськогосподарський інститут, отримав посаду інженера. Після закінчення працювати за спеціальністю у КСП «Червоний партизан» села Кринички. Після реорганізації колгоспу пішов працювати інженером в Тучинський геріатричний пансіонат. З початку повномасштабного російського вторгнення 10 березня 2022 року Василь був призваний на військову службу (пішов добровольцем).
Загинув 19 березня 2023 року неподалік с. Атинське Сумської області. Мав військове звання сержанта.
Василь Миколайович був неймовірно добрим, привітним, чуйним, з почуттям гумору! Він завжди приходив на допомогу односельчанам. Ніколи ні з ким не мав ніяких конфліктів, зі всіма товаришував. Був чудовим другом, гарним колегою та побратимом. Активний житель села Кринички, довгий час був депутатом Криничківської сільської ради.

У загиблого залишилися дружина Ірина, син Ігор та донька Анна. Йому було 54.
Поховали захисника 26 березня 2023 року в селі Тучин.

Публікації про Жданюка В.

У громаді на Рівненщині попрощалися із воїном, який поліг на Сумщині

З військовими почестями до місця земного спочинку провели воїна-захисника родина, друзі, жителі Гощанщини. … Читати далі

Горбачевський Василь Володимирович, позивний «Кама»(31.07.1995-24.08.2023)

Народився Василь Горбачевський 31 липня 1995 року в селі Олександрове. Шкільні роки майбутнього захисника промайнули у Олександрівській загальноосвітній школі I-ІІ ступенів. Вже в школі він проявляв свої хороші якості, був веселим, доброзичливим та щирим хлопцем. У нього завжди було багато друзів. Після закінчення загальноосвітнього закладу, Василь вступив до Вищого професійного училища № 22, м. Сарни, Рівненської області за професією муляр-штукатур. Останнім часом працював у Польщі на будівництві.

Не був одружений. Проживав у батьківській хаті разом з матір’ю та батьком. Також в будинку проживала молода сім’я – його молодша сестра з чоловіком та дитиною.

На військову службу призваний по мобілізації 10.03.2023р. другим відділом Вараського РТЦК СП в Рівненської області . Горбачевський Василь ніс строкову службу в Бахмутському районі Донецької області у військовій частині А0284. Навідник 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно- штурмового взводу 5 десантно – штурмової роти 2 десантно- штурмового батальйону. Та отримав від побратимів позивний «Кама».

Загинув захисник у Бахмутському районі Донецької області поблизу населеного пункту Іванівське 24 серпня 2023 р.… Читати далі

Пуха Анатолій Васильович (11.11.1973–28.09.2023)

Народився Анатолій Пуха 11 листопада 1973 року в селі Борове. В 1991 році закінчив місцеву школу та продовжив своє навчання в ПТУ 1 м. Здолбунів. Проживав у багатодітній родині. Весь час проявляв себе як добрий, чесний, дружелюбний, вихований учень та однокласник.

Як і всі його ровесники того часу пройшов строкову службу. Після цього одружився та свої останні роки проживав з сім’єю в місті Вараш. Мав двоє дітей. До травня 2023 року працював столярем у цеху господарського обслуговування ВП “РАЕС”.

В середині липня був мобілізований. Служив стрільцем-помічником гранатометника у 2-му механізованому батальйоні 117-ої окремої механізованої бригади.

49-річний житель Вараша 28 вересня виконував з побратимами бойове завдання і потрапив під мінометний обстріл біля села Новопрокопівка Запорізької області. Без батька залишилося двоє дітей 8 та 12 років.

Поховали захисника 3 жовтня 2023 року в рідному селі Борове Вараського району.

Мельничук Олександр Сергійович (27.11.1996-12.11.2023)

Мельничук Олександр Сергійович народився 27 листопада 1996 року і постійно проживав у місті Березне. Навчався в Березнівському економіко-
гуманітарному ліцеї, який закінчив у 2014 році.
Вчителі ліцею запам’ятали його як здібного та розумного учня. З юнацьких років Сашко захоплювався футболом. Потім Олександр навчався у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки на факультеті міжнародних відносин. З 2017 по 2019 рік проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. Під час проходження строкової військової служби виконував бойові завдання в АТО і отримав статус учасника бойових дій.
З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр пішов добровольцем захищати Батьківщину. Брав участь у звільненні Чернігівської та Сумської областей, виконував бойові завдання на Харківському та Донецькому напрямках.
Молодший сержант, командир відділення – командир машини розвідувального взводу штабної роти Мельничук Олександр Сергійович загинув 12 листопада 2023 року під час ворожого обстрілу на Донеччині. У загиблого Героя залишилися мама Софія Іванівна, сестра Тетяна Сергіївна.
Поховали Олександра зі всіма військовими почестями на місцевому кладовищі урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.… Читати далі

Гордійчук Леонід Андрійович (15.09.1983-15.05.2023)

Гордійчук Леонід Андрійович народився 15 вересня 1983 року в селі Буда, колишнього Рокитнівського, тепер Сарненського району, Рівненської області.

Навчався у Будівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів. Вчителі та директор теперішньої Будівської гімназії розповідають про Леоніда Гордійчука як про вихованого і слухняного учня, який виявляв повагу до них навіть через десятки років після того, як став випускником. А ще кажуть, що він був надзвичайно добрим і порядним і що ніколи нікому не заподіяв зла.

Після закінчення школи вступив до Рокитнівського професійного ліцею за спеціальністю «Сантехнік, електро та газозварювальник». У мирний час працював переважно на заробітках у столиці України.

Леонід був призваний за мобілізацією 22 лютого 2023 року. Проходив навчання на Житомирщині, під час яких, зокрема, здобув кваліфікацію водія-машиніста БТРа. Мав надію, що керуватиме цим потужним військовим засобом на полі бою. Але не судилося… Захищав кордони рідної країни в найгарячіших точках Донецької та Луганської областей.

А невдовзі прийшла звістка про загибель Леоніда. Він помер 15 травня 2023 року в Луганській області від поранень, несумісних з життям.… Читати далі

Гаврильчик Володимир Михайлович, позивний «Гаврило» (26.08.1981-13.06.2022)

Гаврильчик Володимир Михайлович, позивний «Гаврило», народився 26 серпня 1981 року, в селі Люхча, Сарненського району, Рівненської області.

Проживав Володимир у багатодітній сім’ї, де був найстаршою дитиною. Навчався в загальноосвітній школі III ст. с. Люхча, яку закінчив у 1998 році. Після закінчення школи Володимир відправився на навчання в Березнівський лісовий коледж на спеціальністю «Лісове господарство». Здобув кваліфікацію «Техніка лісового господарства» у 2002 році. У тому ж 2002 році, 9 червня, Володимир одружився на Світлані.

В 2004 році всією сім’єю прийняли рішення переїхати жити у село Рокитне, Рокитнівського (нині Сарненського) району, де працював у ДП «Рокитнівське лісове господарство», а з 2005 року почав працювати на Рокитнівському склозаводі.

У 2008 році закінчив Костопільський будівельно-технологічний технікум Національний університет водного господарства та природокористування, де здобув спеціальність «Оператор скло-формувальних машин».

Життя склалось так, що шість років довелось їздити на заробітки в російський Липецьк, а коли почалася війна відразу пішов добровольцем на захист рідної неньки України, бо не хотів, щоб його діти жили як в росії.

Служив солдатом, військовослужбовцем Збройних сил України, військової частини А4056, 68-ї єгерської розвід-роти, 2-го взводу.… Читати далі