Дмитро Биць народився 21 червня 2001 року в селі Ситне Дубенського району. Успішно навчався в Ситненській школі. Закінчивши 9 класів, вступив у 2016 році на навчання до Чортківського медичного коледжу, який закінчив у 2020 році. До лав ЗСУ був призваний 26 жовтня 2020 року. Службу проходив за контрактом, мав спеціальність військовий медик. Після закінчення контракту свій подальший життєвий шлях планував пов’язати з армією, вступивши на навчання на медичний факультет військової академії. З перших днів російського вторгнення в Україну в 2022 році захищав Україну від окупантів. Брав участь у гуманітарних місіях, доставляв гуманітарні вантажі, допомагав евакуйовувати місцевих мешканців з районів бойових дій. Загинув 7 травня 2022 року в селищі Білогорівці Сєвєродонецького району Луганської області в результаті авіаудару.

Залишились батько, матір, двоє сестер і брат. Дмитро був найстаршим серед дітей.

Поховали Дмитра Биця 16 травня 2022 року в селі Ситне Крупецької сільської громади Дубенського району Рівненської області.

Дмитро Биць – повний кавалер ордена «За мужність».

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі  Указом Президента України № 175/2022 р.… Читати далі

Павлюк Володимир народився 2  грудня 1979 року.

Мобілізований солдатом, стрільцем 1-го відділення стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту №9 15-го окремого батальйону Національної гвардії України.

Загинув захисник через ракетний авіаційний удар по будівлі телевежі в с. Антополі Рівненського району 14 березня 2022 року.

Похований в селі Горбаків 16 березня 2022 року.… Читати далі

Дзюба Сергій народився 5 липня 1969 року в селі Андрусіїв Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

Проживав у селі Бабині Рівненського району.

З перших днів повномасштабної війни пішов служити у Нацгвардію.

Стрілець-радіотелефоніст 1-го відділення стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту № 9 НГУ загинув 14 березня 2022 року через ракетний удар по будівлі телевежі в Антополі.

16 березня 2022 року захисника поховали в рідному селі Андрусієві.

У Сергія залишилися дружина і двоє дорослих доньок.

Указом Президента України від 17 квітня 2022 року № 255/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Дзюбу Сергія Олександровича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Леонід Марцьоха народився 28 червня 1975 року в селі Злазне. Військовослужбовець проживав у с. Злазне Головинської сільської ради та в мирному житті працював на деревообробному комбінаті ТОВ «ОДЕК-Україна», що в смт Оржів. Його односельчани говорять про нього з великою повагою, бо був хорошою людиною та добрим господарем. Любив землю та багато на ній працював, мав і трактора, і коня, ніколи не боявся роботи. Втратила доброго та вірного чоловіка дружина, бо став він справжнім татом для трьох її старших дітей, народили і спільну дитину.

Леонід Марцьха, український солдат, загинув на Донеччині, захищаючи свою країну від російських окупантів, які знищили його майбутнє.… Читати далі

Віталій Крук народився 06 червня 2000 року в селі Злазне Рівненського району (до 2021 року – Костопільський район). Навчався в Злазненській школі. Після школи вступив до Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу, також навчався у Львівській комерційній академії. За роки навчання зарекомендував себе як старанний та наполегливий учень, відповідальний та сумлінний студент.

У 2020-2021 роках проходив військову строкову службу в Збройних Силах України.

З початку повномасштабного російського вторгнення без вагань став на захист Батьківщини.

Старший солдат Крук Віталій Миколайович загинув 23 липня 2022 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу села Берестове Донецької області.

Поховали захисника України на кладовищі у селі Злазне.

Люблячий син, найкращий брат, надійний друг та товариш…… Читати далі