Шнайдер Олександр Михайлович (11.10.1991-09.02.2024)

Олександр народився 11 жовтня 1991 року у місті Березне. З 1998 року по 2009 рік навчався у Березнівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2. У свій час працював оператором на лінії мокрого збагачення на ВАТ «Березнефарфор».

У травні 2023 року захисник був призваний на військову службу по мобілізації.

Служив механіком-водієм медичного пункту єгерського батальйону. Упродовж служби він врятував життя не одного свого побратима, а своє не вберіг.

Евакуаційний транспорт Олександра на початку лютого в Луганській області потрапив під ворожий обстріл де і отримав тяжку вибухову травму.

Лікарі військово-медичного клінічного центру Північного регіону міста Харків боролися за його життя до останнього та 9 лютого 2024 року серце  країнського воїна перестало битися.

Рідні пам’ятають Олександра як чесну і відповідальну та завжди добру і щедру людину. Був люблячим сином для батьків, найкращим братом для сестри і завжди усміхненим дядьком для племінника.

У школі Олександр був надзвичайно товариським, чуйним, доброзичливим, поважав вчителів та батьків, які були для нього авторитетом. Серед предметів, що вивчалися, надавав перевагу трудовому навчанню та фізкультурі, оскільки любив займатися спортом.… Читати далі

Тішко Андрій Віталійович (26.10.2001-26.07.2022)

Андрій  Тішко  народився  26.10.2001 р. у м. Костопіль.
   Упродовж 2008 – 2017 рр. навчався в  Костопільській ЗОШ № 3, потім в Костопільській ЗОШ № 5.Андрій відвідував гурток греко-римської боротьби  в Костопільській спортивній школі,  займався танцями та футболом.     З 2017 року продовжив навчання   у  ВСП  «Костопільський   будівельно-технологічний  фаховий  коледж  УВГП» , за спеціальністю «Муляр, пічник, штукатур ».
   Після закінчення коледжу у 2019 р. проходив військову службу в ЗСУ  у складі Першої президентської  бригади м. Києва. Був наймолодшим серед солдатів. Оскільки в той період 18-річних не брали служити, то Андрієві підписав розписку дядько, який допомагав матері у вихованні. Присягу приймав біля Верховної  Ради України. Під час служби отримував подяки від командира, їх часто показували в новинах.
      У 2021р. повернувся додому, працював охоронцем у  магазині « Сільпо»   м. Костопіль.  Андрія характеризували, як старанного працівника.
     У вересні  2021року Андрій одружився. З дружиною почав зустрічатися ще до армії. Влаштувався  охоронцем  ще на одну роботу, в магазин « Сім – 23».  Трудився, старався, адже молода сім’я на той час чекала народження дитини. … Читати далі

Харчук Сергій Олександрович (23.02.2024-23.02.2024)

Сергій народився 09 травня 1976 року і постійно проживав у селі Моквин. Навчався у Моквинській середній школі, яку закінчив у 1993 році. 2 роки проходив строкову службу у президентському полку Національної гвардії України в місті Миколаїв. Після служби працював у Березнівському райміжколгоспбуді. У 2000 році закінчив Березнівський лісовий коледж та здобув спеціальність – технік лісового господарства. Добрий чоловік, люблячий батько, дбайливий господар. Утримував власне підсобне господарство, періодично виїжджав на сезонні роботи, великий любитель лісу (збирання грибів) і риболовлі.
Сергій ХАРЧУК мобілізований до лав Збройних Сил України в серпні 2023 року. Нагороджений медаллю «Хрест незламності» та отримав Подяку військової частини за сумлінне виконання службових обов’язків, старанність та ініціативу, ваговий внесок у справу зміцнення бойової готовності ЗСУ у боротьбі з ворогом.
Головний сержант, гранатометник механізованої роти Сергій ХАРЧУК помер 23.02.2024 на Дніпропетровщині.
У Свято-Михайлівській церкві села Моквин відбулася заупокійна служба а поховали Сергія Олександровича на місцевому кладовищі поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє України.
У померлого військового залишилися дружина Наталія Олександрівна, двоє неповнолітніх синів.… Читати далі

Самолюк Богдан Сергійович (09.10.1987-04.12.2022)

Богдан народився 09 жовтня 1987 року і до 2012 року проживав у місті Березне. Закінчив в 2003 році Березнівську гімназію, а в 2009 році – Березнівський лісовий коледж за спеціальністю «Лісове і садово-паркове господарство».
Одружився і став проживати в селі Зірне. Тут з дружиною ростили сина 11 років та доньку 9 років. До мобілізації Богдан працював на місцевому птахопідприємстві в селі Кургани. Раніше був майстром з ремонту автомобілів. Старший стрілець парашутно-десантної роти захищав рідну землю з жовтня 2022 року.
04 грудня 2022 року Богдан загинув на Луганському напрямку, але вважався зниклим безвісти. Пошуки тіла воїна тривали довгих 15 місяців…
04 березня 2024 року, Березнівська громада з глибоким сумом та жалем провела у останній земний шлях свого Героя, Захисника України.
Заупокійна служба відбулася у Храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Березне.
Друзі та знайомі запам’ятали його як надзвичайно доброго, товариського та працьовитого чоловіка. В мирному житті Богдан був надзвичайно вихованим, завжди привітним та готовим прийти на допомогу.

Читати далі

Шнайдер Олександр Олександрович (22.05.1968 – 27.02.2024)

Олександр народився 22 травня 1968 року і постійно проживав у місті Березне Навчався Олександр у Березнівській середній школі № 1, після закінчення якої у 1985 році, продовжив навчання у Березнівській однорічній лісній школі, яку закінчив 01 липня 1988 року з присвоєнням кваліфікації майстер лісового господарства. У період навчання в лісній школі з 1986 по 1988 рік проходив строкову військову службу.
З 1995 по 2016 рік працював в податковій службі у містах Березне та Костопіль. З березня 2018 року по березень 2021 року проходив військову службу по контракту, під час якої брав участь в АТО/ОСС.
У березні 2022 року головний сержант Олександр Шнайдер був призваний навійськову службу по мобілізації. Служив бухгалтером-економічної служби військової частини.
Олександр був справжнім сім’янином і другом для всіх. Тіло військового не витримало фізичних та психологічних навантажень. 27 лютого 2024 року при виконанні військового обов’язку перестало битися серце українського воїна Олександра Шнайдера.
Заупокійна служба за захисником відбулася у Свято-Троїцькому храмі міста Березне. Поховали Олександра зі всіма військовими почестями на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.… Читати далі

Козак Андрій Васильович (11.03.1982-03.09.2023)


Козак Андрій народився 11 березня 1982 року і виріс у місті Березне. Навчався у Березнівській ЗОШ №2. У 2000 році закінчив Соснівське професійно-технічне училище № 4, де здобув спеціальність столяра будівельного, тесляра.


У січні 2023 року був мобілізований. Захисник Козак Андрій служив старшим стрільцем аеромобільного батальйону військової частини А2582.
Герой загинув 03 вересня 2023 року в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької  області в бою за Україну, її свободу і незалежність. Тіло попередньо зниклого солдата Козака Андрія Васильовича евакуйовано 11 вересня 2023 року.
Козака Андрія Васильовича поховали на Алеї Слави міського кладовища в урочищі «Лукавець» .

У полеглого захисника залишилися батьки, дружина, діти.

Читати далі

Бережний Олександр Володимирович (08.11.1989-28.04.2023)

Бережний Олександр Володимирович народився 08. 11.1989 у місті Рівному. У  1993 р.у віці трьох років пішов до садочка, число 40. У  1996р – Олександр став першокласником школи № 20, де провчився до 9 класу. У 2003 році  перейшов у школу №23, яку закінчив у 2006 році.
З 2006 року  по 2007 рік навчався у Рівненському професійному ліцеї за спеціальністю «Слюсар з ремонту автомобілів». Після навчання відразу пішов працювати.

У 2009 році – одружився. Згодом народилася донечка Ангеліна, яку він обожнював. А через 5 років народився синочок Микита. Діти для нього були найбільшим щастям.
Декілька років поспіль чоловік їздив на заробітки. До війни Саша працював на фірмі по виготовленню пам’ятників. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр перебував у тероборонів м.Рівного.   А вже в лютому 2023 року отримав повістку і  відразу почав проходити медогляд.
27 лютого його мобілізували. 28 лютого зранку їх зібрали і повезли на навчання у Житомир, 95 десантно-штурмова бригада військової частини А 1910. Навчання тривало трохи більше місяцяі .… Читати далі

Крук Максим Олександрович (04.03.1994-01.04. 2023)

Крук Максим Олександрович народився 04.03.1994 р. у м. Костопіль. 01.09.2000 р. пішов навчатися у Великолюбаську загальноосвітню школу I – III ступенів. Закінчив навчання 28.05.2011 р. З 10.09. 2010 р. – 28.05. 2011р. здобув позашкільну освіту «Оператор комп’ютерного набору» у Рівненському державному обласному центрі науково-технічної творчості учнівської молоді. З 01.09. 2011р. – 25.05.2012р. навчався у Рівненському професійному ліцеї, за професією оператор електронно-обчислювальних та обчислювальних машин.


З 25 .12. 2011 р. – 07.03. 2012 р. навчався у Рівненській автошколі СТО України, за професією водій автотранспортних засобів категорії «В, С».
З 06.12. 2012 р. – 25.10. 2013 р. проходив військову службу у м. Херсон, в/ч А1836 в зенітно-ракетних військах. Після служби працював водієм по перевезенню людей за кордон. Дуже любив їздити, планував відкрити свою власну справу. 10 .05. 2022 року був призваний на військову службу в 80 -ту окрему десантно-штурмову бригаду. Мав звання молодшого сержанта 3 десантно- штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 1 десантно- штурмового батальйону військової частини А0284.

Загинув 01.04. 2023 р. поблизу населеного пункту Ступочки Костянтинівського району Донецької області (Бахмутський напрямок) під час виконання бойового завдання.… Читати далі

Переходько Юрій Федорович (08.06.1975-11.05.2023)

Юрій Переходько народився 8 червня 1975 року у селі Соснове Березнівського району. Дитинство провів у селі Прислуч, де закінчив школу і у 1990 році вступив до Костопільського будівельно-технологічного технікуму. Роки навчання Юрій згадував з великою теплотою, адже юність – це найкраща пора для морально-професійного зростання і саме викладачі технікуму сприяли розвитку особистості Юрія. Після закінчення технікуму близько року працював на Костопільському домобудівельному комбінаті. Згодом розпочалися роки становлення підприємницької діяльності на теренах нашої країни і Юрій примкнув до лав людей, які займалися перегоном і ремонтом авто з країн Балтики. Ця справа захопила його і до останніх днів свого життя Юрій ремонтував автомобілі. Його пристрастю були авто марки «Мерседес». Ще з дитинства він  мріяв мати такий автомобіль і завдяки працьовитості та наполегливості цю мрію вдалося здійснити.
У 2000 році Юрій одружився, у 2004 – народився син Дмитро. Народження дитини спонукало чоловіка розпочати будівництво власного
будинку, у якому зараз проживає сім’я. Юрій був люблячим батьком та найкращим чоловіком.
24 лютого 2022 року о 5 годині ранку сім’я прокинулася від дзвінка телефону і найстрашніших слів «…вставайте, війна почалася…» Юрій з
перших днів не стояв осторонь, записався до лав тероборони, чергував на блокпостах, згодом добровольцем працював на складі медикаментів в приміщенні районної бібліотеки.… Читати далі

Самчук Олесь Олександрович (01.04.2002-11.03.2024)

Олесь народився у Рівному 1 квітня 2002 року. Ходив до дитячого садочка № 7. У 2008 році переїхав жити до Здолбунова, де й пішов до першого класу початкової школи № 7. Закінчивши її перейшов вчитися до ЗОШ № 6, міста Здолбунів. У 2017 році у віці 40 років померла мама Олеся і він переїхав жити у Рівне до двоюрідної бабусі та пішов навчатися у 10 клас Рівненської ЗОШ № 9. Закінчив школу у 2019 році та вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на професію «Кіно та телеоператорство».

У 2023 році захистивши диплом бакалавра, Олесь пішов добровольцем на війну у 12 бригаду спеціального призначення АЗОВ Національної гвардії України пообіцявши помститися за свого найкращого друга Єгора Муху, що загинув у травні 2023 року. В пам’ять про маму та її першу збірку віршів, яка називалася «Каркаде» обрав собі позивний Каркаде.

Олесь був багатогранною людиною, хотів все спробувати. Ходив на багато гуртків і здобував призові місця на змаганнях з різних дисциплін (бальні танці, дитяча залізниця, трекове атомобілемоделювання, паркур, спортивний туризм, гра на гітарі).… Читати далі