Рижук Сергій Георгійович (09.01.1984 -02.03.2022)
Навчався в коледжі впродовж 1999-2002 рр. за професією «Машиніст насосних і компресорних установок».
Сергій – військовий з досвідом, командир танкового взводу. Пройшов Донецький аеропорт, Піски та Водяне.
Сергій Рижук був військовослужбовцем 128 гірсько-штурмової бригади. Під час танкового бою, Сергій відтягнув ворожий вогонь на свій танк, чим врятував життя побратимів. Поховали Героя селяни поруч із бойовою машиною, точні координати повідомили військовим. І як тільки окупанта вдалося вибити із населеного пункту, тіло бійця доставили на Рівненщину.
07.04.2022 року похований на Алеї Героїв кладовища «Нове», м. Рівне.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України №128/2022 Рижука Сергія Георгійовича — старшого лейтенанта Нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)
… Читати далі
Борейко Олександр (10.10.1965 –
Олександр Олександрович Борейко народився 10 жовтня 1965 року в селі Великий Олексин Рівненського району. Олександр закінчив місцеву школу. Далі він навчався у місті Шепетівка у машинобудівному технікумі. Працював на різних підприємствах міста Рівного та Шпанівському цукровому заводі.
З початком війни у 2022 році Олександр добровольцем пішов захищати Україну. “Я не буду сидіти вдома”, – казав він. Спочатку Борейка направили на Яворівський полігон, а далі він служив у місті Остер Чернігівської області. Там охороняв Київський напрямок. Олександр Олександрович був командиром відділення. Командир поважав Олександра як хорошого воїна, сумлінного виконавця поставлених завдань і як вірного друга.
Олександр загинув як герой. Всі, хто його знав, будуть завжди пам’ятати і згадувати його як хорошу, спокійну, відповідальну людину.
В Олександра залишилась сестра та племінники.
Публікації про Борейка О.
Список публікацій
У Шпанівській громаді прощатимуться із захисником Олександром Борейко // Новини Рівненщини
… Читати далі
Вавусь Максим Валерійович (24.11.1993-01.09.2022)
Максим Вавусь народився 24 листопада 1993 в Рівному, тут закінчив 8-му школу, а фах механіка здобував у Квасилівському СПТУ. Строкову службу Максим проходив у Національній гвардії. Саме тоді вперше дізнався, яким підступним може бути держава-сусід. Після армії працював на металобазі у Рівному. Пізніше на заводі за кордоном.
Коли почалася війна, Максим перебував у Рівному. Записався добровольцем до тероборони, пізніше підписав на один рік контракт із ЗСУ . Служив у розвідці і керував дронами.
28-річний солдат Максим Вавусь загинув 1 вересня поблизу села Сухий Ставок Херсонської області.
Поховали Героя в Рівному на кладовищі Нове.
Тимофіїв Іван Григорович (03.01.1983 -10.05.2022)
Тимофіїв Іван Григорович народився 03 січня 1983 року в селі Новий Моквин Березнівського району Рівненської області .
Навчався у Моквинській ЗОШ І-ІІІ ст., дуже любив такі предмети як українська література та історія. Був товариським та доброзичливим.
У 2002 році закінчив Костопільский будівельно-технологічний фаховий коледж Національного університету водного господарства та природокористування і здобув кваліфікацію муляра, пічника, штукатура. У 2009 році закінчив НУВГП і здобув кваліфікацію бакалавра з менеджменту.
З серпня 2015 року по жовтень 2016 року перебував в зоні АТО. 01.03.2022 року пішов на військову службу до 80-тої окремої десантно-штурмової бригади ВЧ А 0284 місто Львів.
Іван мав загострене почуття справедливості і патріотизму, тому опинився серед перших бажаючих воювати за Україну.
Загинув Тимофіїв Іван 10 травня 2022 року в с.Дмитрівка Краматорського району, Донецькаої області.
У Івана Тимофіїва залишилися дружина та син.
Зубчик Сергій Миколайович (17.05.1986 – 08.07.2022)
.
Зубчик Сергій Миколайович народився 17 травня 1986 року в селі Орлівка Березнівського району Рівненської області. У 2000 році закінчив 8 класів в Орлівській ЗОШ. У 2002 році закінчив 11 класів – Тишицька ЗОШ.
Сергій закінчив курси автослюсарів і пішов в армію. Строкову служу проходив в місті Одесі в прикордонних військах.
До війни Сергій Зубчик був професійним кінологом. З 2014 року він служив в АТО, отримав від Президента України нагороду «За мужність».
Сержант Сергій служив командиром інженерно-саперного відділення ВЧ А 1275. Головний сержант-командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу Сергій Зубчик загинув 08 липня в боях поблизу міста Авдіївка Донецької області. Без сина залишилася мати, а без тата – син та донька. Похоронений військовий на сільському кладовищі.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі указом президента №175/2022 ЗУБЧИКА Сергія Миколайовича — сержанта нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня;
указом президента №580/2022 ЗУБЧИКА Сергія Миколайовича — старшого сержанта нагороджено орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно)
… Читати далі
Шельчук Сергій Йосипович (14.07.1975-24.07.2022)
Шельчук Сергій Йосипович народився 14 липня 1975 року у селі Тишиця Березнівського району Рівненської області. Після закінчення 8 класу Тишицької ЗОШ навчався у Мирогощанському радгоспі-технікумі за спеціальністю рибальство. Після служби в армії у 90-х роках одружився. За спеціальністю не працював. До війни працював на сезонних роботах.
Відразу після вторгнення росіїї в Україну, 26 лютого Сергій був зарахований до ЗСУ. Декілька місяців перебував на бойовому злагодженні у Володимир-Волинську. Із липня місяця перебував на передовій. Працював оператором NLAW.
Захищаючи Україну, Сергій Шельчук загинув 24 липня 2022 року поблизу населеного пункту Берестове Донецької області.
Воїна поховали в рідному селі Тишиця. У Сергія Шельчука залишилися батьки, дружина, діти
Власюк Марія (Марічка) Юріївна (11.08.1994-24. 05.2022)
Марія Власюк народилася 11 серпня 1994 року в селі Бистричі Березнівського району Рівненської області. У 2012 році закінчила школу і вступила до Рівненського базового медичного коледжу. Закінчивши коледж, Марія Власюк працювала в міській лікарні Рівного рентген-лаборантом на комп’ютерній томографії. Дівчина з дитинства мріяла не тільки стати медиком,а й пов’язати майбутню професію з військовою службою. В період навчання брала участь у мітингах, ходила на вишкіл в УНА-УНСО.
У 2017 році отримавши військовий квиток пішла працювати за контрактом у 80-у окрему десантно-штурмову бригаду.
У листопаді 2017 року її відправили на курси молодого бійця в навчальний центр «Десна», де вона 2,5 місяця оволодівала військовою наукою. Після курсу молодого бійця Марію призначили на посаду фельдшера приймально-сортувального відділення. Далі — перевели на посаду фельдшера евакуаційного відділення. А потім були військові курси у Литві. У жовтні 2018 році знайшлася вакансія військового медика на Донецький напрямок.
Перша ротація на сході тривала впродовж семи місяців: Маріуполь, Бердянськ, Новоазовськ, Широкине. У парі з водієм забирали поранених на передовій та швидко везли у госпіталь.… Читати далі
Гриб Анатолій (- 01.09.2022)
Анатолій Гриб народився поблизу Рівного у селі Ставки. Все життя минуло в обласному центрі . Освіту здобув у загальноосвітній школі , число 25. Потому здобув професію зварювальника. Пройшов строкову службу в армії. Працював будівельником, займався ремонтом квартир. З початком вторгнення росії в Україну пішов добровольцем в ЗСУ . Мріяв бути снайпером та його зарахували медиком . Та скоро Анатолій всьому навчився. Разом з побратимами він вивозив поранених. Рашисти Їх розстріляли з танка.46-річний старший бойовий медик, молодший сержант Анатолій Гриб загинув 1 вересня поблизу села Нестерянка Запорізької області.
Поховали його на кладовищі «Нове».
Публікації про Гриба А.
Рівному відбудеться прощання з Героєм Анатолієм Грибом
Анатолій Гриб народився поблизу Рівного у селі Ставки. Вже життя минуло в обласному центрі – спершу навчався у 25 рівненській школі, а за тим навчався на зварювальника.
Рідні пригадують, що Анатолій мав насправді золоті руки, все, за що б не брався, у нього вдавалося. Працював багато і з задоволенням, присвятив себе будівництву та ремонтам. Вирішив не шукати кращої долі за кордоном, тому практично весь час працював у Рівному.
Дубровка Орест Володимирович(16.07. 2002-26.04.2022)
Орест Володимирович Дубровка народився 16 липня 2002 року в селі Хотин Рівненської області. Навчався в місцевій школі та Прислуцькому ліцеї.
У листопаді 2020 року Ореста призвали до лав збройних сил України. Військову службу проходив у військовій частині А2900 десантно – штурмових військ Збройних Сил України м. Миколаєва. В 2021 році був переведений на військову службу за контрактом.
З початком російсько-української війни захисник став на захист держави у складі 79 окремої десантно–штурмової бригади.
. Разом з побратимами Орест давав відсіч ворогу в одній з найгарячішій точок протистояння – в Донецькій області, де рашисти не припиняли артилерійських обстрілів, авіаційних бомбардувань в будь яку пору доби.
Загинув Орест 26 квітня 2022 року біля міста Ямпіль Донецької області, виявивши стійкість і мужність при виконанні бойового завдання.
У селі Хотин на місцевому кладовищі поховали загиблого воїна та його батька, який не пережив смерті сина.
Рішенням Березнівської міської ради від 17.10.2022 № 783 на честь захисника України Ореста Дубровки в його рідному селі названо вулицю.… Читати далі