Андрощук Роман Вікторович народився 18 листопада 1994 року в місті Березне. Здобував базову середню освіту у Березнівській гімназії імені Миколи Буховича та згодом у Березнівському ліцеї-інтернаті спортивного профілю. У 2015 році закінчив Західноукраїнський коледж «Полісся» за спеціальністю «Фізичне виховання». При житті Роман був дуже активним юнаком і захоплювався музикою. У свій час він тренувався у спортивній секції з веслування на байдарках та каное. З 2007 року по 2012 навчався в Березнівській музичній школі по класу флейти. В юному віці перейняв основи гончарної справи від батька, Андрощука Віктора Сергійовича – майстра чорнодимної кераміки, відомого в Україні та за її межами.
Указом Президента України від 4 квітня 2016 року №128 Роману було призначено стипендію Президента України для молодих майстрів народного мистецтва.
Солдат Роман Андрощук, майстер відділення ударних безпілотників авіаційних комплексів, захищав Україну з 28 лютого 2023 року. Роман був справжнім патріотом України, відважними та хоробрими воїном, професійно виконув бойові завдання.
Роман помер 10 вересня 2024 року у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону в результаті поранень, які отримав при захисті Батьківщини на
Харківщині.… Читати далі
Рахильчук Олександр Володимирович (12.06.1993-20.09.2023)
Олександр Володимирович народився 12 червня 1993 року і все життя проживав у рідному селі Поліське Рівненського району Рівненської області.
У 2010 році закінчив Поліську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. З 20 квітня 2015 року по 12 жовтня 2016 року проходив строкову військову службу у Збройних силах України.
Гранатометник 1 механізованого відділення, 3 механізованого взводу, 7 механізованої роти, 3 механізованого батальйону військової частини А 4674, 117 військової бригади, військовослужбовець військової служби призваний за мобілізацією 26 лютого2022 року.
Вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину проявивши стійкість та мужність поблизу населеного пункту Вербове Запорізької області, внаслідок мінометного обстрілу, отримавши поранення несумісні з життям.
Олександр загинув 20 вересня 2023 року, виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій.
Удодік Іван Васильович, позивний “Мазай” (22.02.2000-18.09.2023)
Народився 22 лютого 2000 року у селі Зірне що на Березнівщині. Здобував базову середню освіту у Зірненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з 2006 по 2015 рік. З дитинства Іван мав хист до малювання, пізніше захоплювався комп’ютерним дизайном.У мирному житті Іван був надзвичайно вихованою, відповідальною, стриманою, життєрадісною молодою людиною. У ньому гармонійно поєднувалися мужність і чуйність, серйозність і дуже тонке почуття гумору.
У 2015 році продовжив навчання у Березнівському лісотехнічному коледжі, який закінчив у 2019 році за спеціальністю «Садово-паркове господарство» і здобув кваліфікацію техніка садово-паркового господарства. Він був працьовитим, добродушним, уважним до молодшої сестри і батьків. На війну він пішов із перших днів повномасштабного вторгнення ворога. Служив солдат бойовим медиком розвідувальної роти 117-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.
Іван Удодік, солдат, бойовий медик розвідувальної роти 117-ї окремої механізованої бригади, загинув 18 вересня 2023 року у бою за Україну поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області.
Сирочук Олександр Всеволодович (29.08.1983-26.05.2023)
Сирочук Олександр Всеволодович народився 29 серпня 1983р., в селі Малий Мидськ Костопільського району Рівненської області. Батько, Сирочук Всеволод Іванович, був учасником ліквідації аварії на ЧАЕС. Мама Сирочук Галина , працювала в сільсікій раді.
У 1989 р. пішов у 1 клас. Першою вчителькою була Пінчук Люба Миколаївна, яка навчила Сашка читати та писати. Був слухняним учнем, легко засвоював шкільний матеріал. Брав активну участь у шкільних заходах, відвідував гуртки, займався спортом. Мав дуже багато друзів.
У 2000 р. закінчив Маломидську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Згодом вступив до Млинівського державного технікуму ветеринарної медицини за спеціальністю «Ветеринарна медицина» і 23 червня 2003 року здобув кваліфікацію фельдшера ветеринарної медицини.
12 вересня 2003 року був прийнятий на роботу в СВК «Серпанок» обліковцем ферми. А у жовтні – призваний для проходження служби у Збройних Силах України. Під час проходження служби, 20 лютого 2005 року помирає батько Сашка.
З 2007 по 2008 роках працював охоронцем в МПП «Сигнал» м. Костопіль. Згодом повернувся в рідне село.… Читати далі
Дідів Олександр Клавдійович (14.02.1978-28.04.2022)
Дідів Олександр Клавдійович народився 14 лютого 1978 року у мальовничому поліському селі Рудня Костопільського району Рівненської області. Батько Дідів Клавдій Ількович працював робітником у КСП ім.Щорса села Малий Мидськ. Мама Дідів Надія Оверківна працювала в лісі – збирала смолу.
У 1984 році пішов у перший клас початкової Руднянської школи. Перший вчитель – Ступницький Аполон Савович, а класний керівник – Козакова Галина Степанівна. У 1993 році закінчив 9 клас в Маломидській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Згодом працював робітником у місцевому колгоспі.
У 1996 році був призваний на службу до Збройних сил України, яку проходив у Хмельницькій області.
У 2000 році Олександр одружився. Народилася донька Анна. У 2002 році переїжджає на Житомирщину, в смт Черняхів. З 2005 року починає працювати в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЮРО ЛАМБЕР» в селищі міського типу Черняхів Черняхівського району Житомирської області. Оскільки Олександр дуже гарно малював, то по сумісництву працював художником по каменю. Був дуже хорошою людиною, мав багато друзів.
У 2006 році народився син Назарій.
Ще з перших днів війни, а саме 26 лютого 2022 року Олександр Дідів пішов боронити нашу землю. У нього була мрія побачити свою доньку випускницею Одеського медичного університету.
Анна здійснила заповітну мрію батька – закінчила університет. Але нашому Герою не судилося дожити до цих днів. «Чуйний батько й чоловік, талановита людина й патріот, справжній український господар – саме так про героя відгукуються всі знайомі». … Читати далі
Кухарець Микола Володимирович (15.02.1977-22.12.2023)
Кухарець Микола Володимирович народився 15.02.1977р. у м.Рівне, Рівненської області. У 1992 році отримав свідоцтво про здобуття загальної середньої освіти в ЗОШ № 6 м.Рівного.
З 1992 по 1995 роки Микола навчався у Рівненському професійно-технічному училищі №10 та отримав диплом за спеціальністю «Електромонтер».
Після закінчення училища Микола служив в ЗСУ. Працював за кордон. Згодом, повернувшись в Україну, був експедитором на аптечному складі.
Микола був щирою, привітною, позитивною людиною, його поважали колеги.. Рідні, близькі та побратими воїна пам’ятають його як, надійного та сумлінного друга.
03 листопада 2022 року Микола Кухарець був мобілізований до Збройних сил України, як матрос.
Після бойового злагодження у Великій Британії, військовослужбовець захищав державний суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України на різних напрямках.
Виконуючи бойове завдання, 22.12.2023 року оператор 2 відділення протитанкових ракетних комплексів, взводу протитанкових ракетних комплексів, роти вогневої підтримки 2 батальйону морської піхоти Кухарець Микола Володимирович загинув поблизу н.п.Крінки Херсонської області. Йому назавжди залишиться 46 років.
Поховали Героя на кладовищі “Нове” в Рівному
Відповідно до рішення Рівненської міської ради від 14.03.2024 року № 4669 Кухарцю Миколі Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівного».… Читати далі
Нікітін Богдан Федорович ( 27.11.1992 -14. 09.2022)
Богдан Нікітін народився 27 листопада 1992 р. у Рівному. Після навчання у ЗОШ , число 22, здобув освіту кухаря. Працював у Рівному, а за тим вдосконалював свої вміння за кордоном — у закладах Чехії та Словаччини.Та пандемія змінила життя у Європі, тож Богдан повернувся до Рівного.
Коли почалася війна в армію пішов добровольцем . Проходив підготовку на Яворівському полігоні.
Богдан кілька разів фактично тікав від смерті, та вона наздогнала в його ж автівці, в яку влучила ракета окупанта.
13 вересня, у бою з росіянами, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність України, біля населеного пункту Вугледар (Донецька область), поліг молодий воїн – захисник, сержант управління 68ї окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша, рівнянин- Нікітін Богдан Федорович. Йому було лише 29 років…
Поховали Богдана в Рівному на кладовищі “Нове”.
Поліщук Микола (29.11.1973-20.07.2023 )
Микола Поліщук народився 29 листопада 1973 року в селі Дорогобуж Рівненської області. Навчався в школі рідного села, а потім у Рівненському економіко-технологічному фаховому коледжі. 30 років пропрацював на «Рівненській фабриці нетканих матеріалів». Був помічником майстра, наставником молодших колег.
Проходив строкову службу , отримав звання молодшого сержанта. Добрий, справедливий Микола був наставником для сина-студента НУВГП, допомагав і робив все для сім’ї, мав надійних друзів. Працьовитий у господарстві, не цурався роботи ні в селі, де живуть батьки та сестра, ні в місті.
Миколу мобілізували у квітні 2023 року. Він не намагався уникнути служби, адже хотів захистити сім’ю, майбутнє для країни і нащадків.
. Служив на Донеччині. 18 липня 2023 року він пішов на бойове завдання, мав повернутися за три-чотири дні, на жаль не повернувся.
Процедура ДНК-експертизи тривала довго, і лише зараз 49-річний молодший сержант Микола Поліщук, який загинув 20 липня 2023 року на Донеччині, повернувся додому…
Прощання із Героєм відбулося 6 квітня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали його на кладовищі «Нове»…
Ренкас Олександр (-23.08.2023 )
Олександр Ренкас народився у селі Полиці колишнього Володимирецького району. Навчався у місцевій школі, а за тим у школі в Рівному. Здобув освіту будівельника в обласному центрі.
Строкову службу в армії відслужив на Тернопільщині. Останні роки працював на фабриці нетканих матеріалів. Аж поки у травні 2023 не отримав повістку.
Олександр завжди важко працював, тож після роботи любив відпочити на природі, рибалити.
Дуже любив життя, був спокійним та врівноваженим, цінував родину.
«Сашко все життя був добрим і життєрадісним, стійким олов’яним солдатиком, незважаючи на всі випробування, які посилала йому доля. А під час останнього випробування – мужнім солдатом, який хоробро захищав Батьківщину,” – розповідає про героя швагро Сергій.
49-річний солдат Олександр Ренкас загинув 23 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Білогорівка на Донеччині.
Поховали Героя на кладовищі “Нове” в Рівному
Бовгіра Василь Васильович (30.11.1977 – 07.05.2024)
Народився Василь та проживав у м. Сарни. Навчався у Сарненському ліцеї №2. В дитинстві колекціонував значки та відвідував різні гуртки при БДМі (нині КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості»). Тоді ж зацікавився стрибками з парашуту. З 1993 по 1995 роки здобував фах механізатора у Сарненському ВПУ №22. Після закінчення училища працював слюсарем з ремонту автомобілів в ПАОПС. Згодом служив строкову військову службу, яку проходив у м.Свалява Закарпатської області.Василь Бовгіра був доброзичливим, порядним, відповідальним сарненчанином. А ще турботливим сином для батьків і справжнім патріотом для України.
Впродовж 2015-2016 років проходив службу в зоні АТО. Зразково виконував службові обов’язки, бойові завдання, за що отримав відзнаку Президента України. У 2019 році з власної ініціативи пройшов підготовку десантника у м.Львів.До початку повномасштабного вторгнення Василь працював різноробочим. Однак повернувся до свого покликання – бути військовим. 10 квітня 2022 року пішов служити у 65-ту окрему механізовану бригаду.
7 травня 2024 року, виконуючи бойове завдання неподалік н.п. Роботине Пологівського району Запорізької області, молодший сержант Бовгіря Василь Васильович загинув.… Читати далі