Війна (2022)

Павло Мельничук народився 14 липня 1986  у Рівному, навчався у Квасилівському професійному ліцеї. Із родиною проживав у Квасилові. Працював водієм.  В армії не  служив, та з початком війни пішов  добровольцем.Був старшим навідником гранатометного відділення.

Старший навідник гранатометного відділення солдат Павло Мельничук загинув 18 липня поблизу Авдіївки внаслідок мінометного обстрілу.

 … Читати далі

Меткий Ігор Віталійович народився в Квасилові,  там  і проживав. Вищу освіту здобував в НУВГП,   спеціальність  еколог. За фахом працював не довго, його душа лежала до іншого: любив робити щось руками, захоплювався комп’ютерами, ніколи не відмовляв, якщо просили щось полагодити чи налаштувати.Коли росія розпочала повномасштабну війну проти України Ігор Меткий одразу прийняв рішення – йти захищати свою країну.

Життя воїна обірвалося у бою біля села Новомайорське Донецької області 23 червня. Йому було 37 років. У нього залишилась мати.

Поховали  захисника сучасної України на Дубенщині, в селі Нараїв  на батьківщині мами, де боровся за свободу українців його прадід.

 … Читати далі

Черначук Петро народився 4 вересня 1975 року в селі Федорівка Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Неповну середню освіту здобув у місцевій школі, повну середню  у Русивельській школі. Після закінчення школи вступив у Рівненський педагогічний інститут, де навчався на фізико-математичному факультеті. Після здобуття вищої освіти навчав дітей фізики у школі № 12 м. Рівного.

Останні сім років свого життя старший солдат Петро Олександрович Черначук провів на війні. Під час чергової мобілізації 27 липня 2015 року він був призваний до лав Збройних Сил України. А з 11 серпня 2018 року Петро Черначук служив за контрактом і був зарахований до особового складу військової частини А 1556 на посаду радіотелефоніста відділення управління командира батареї взводу реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 128 ОГШБр.

Військовослужбовець загинув в боях з агресором поблизу м. Василькова на Київщині 1 березня 2022 року.

У нього залишилися дружина і двоє дітей – син Олександр і дочка Анастасія.

Указом Президента України від 4 березня 2022 року № 105/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата  Черначука Петра Олександровича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Ковтунович Василь Сергійович народився 30 жовтня 1985 року в сім’ї Марії Степанівни та Сергія Степановича в с. Дібрівськ. В 1992 році пішов у перший клас Дібрівської середньої школи, яку закінчив у 2003 році. Василь виховувався у сім’ї, на долю якої випало багато випробувань.  Змалечку знав, що таке праця, цінував своїх батьків і опікувався ними до останнього свого подиху. З таким сином і старість не страшна. З самого дитинства він глибоко усвідомив відповідальність за свої дії, за виконання своїх обов’язків, не боявся брати їх на себе.  Життя у ньому заложило такий стрижень, який згодом став сталевим. З 2003 по 2005 рік – служба в армії.

6 березня 2022 року Василь Ковтунович пішов захищати Україну.

Молодший сержант, командир відділення, захищаючи незалежність Батьківщини, виконуючи бойове завдання, загинув 09.08.2022 року біля села Пречистівка Донецької області,  отримавши несумісні із життям поранення в результаті мінно-вибухової травми.

У полеглого захисника залишилася донька.

В останню путь Захисника України Ковтуновича Василя Сергійовича провели 13 серпня в рідному селі  Дібрівськ.

Публікації про Ковтуновича В.