Війна (2022) – Сторінка 51 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Дудей Олег Сергійович ( 07.09.1975-03.04.2022)

Дудей Олег Сергійович народився 07.09.1975 року в м. Рівне. Навчався в ЗОШ №6.

Після закінчення школи вступив до Рівненського Університету Водного Господарства і Природокористування на будівельний факультет,який закінчив у зв’язку з призовом до лав Української Армії. Служив у аеромобільних військах у розвідувальній роті в м. Хирів

Львівської області. Після служби в армії продовжив навчання на заочній формі за спеціальністю «Облік і аудит» в тому ж вузі. Паралельно із навчанням проходив службу на посаді помічника слідчого у відділі податкової міліції м. Рівне. У зв’язку із скороченням був звільнений та влаштувався на посаду оперуповноваженого відділу карного розшуку Рівненського РВ УМВСУ. З органів внутрішніх справ звільнився за власним бажанням і почав працювати в ТзОВ фірма «Дівітракс» на посаді економіста.

20 травня 2014 року отримав повістку у військоматі і не задумуючись вирушив на Схід.

8 років захищав свою Батьківщину . Спочатку служив розвідником – кулеметником в батальйоні «Горинь»

З 2015 року в 130 окремому розвідувальному батальйоні оперативного командування «Захід» пройшов шлях від командира відділення до командира роти глибинної розвідки.… Читати далі

Аль Шамі Фарес Недаль (5.04.1993-12.05.2022)

Народився Фарес Недаль 5 квітня 1993 року в м. Рівне. З 1996 року проживав та навчався в Йорданії, м. Ірбід. Закінчивши сьомий клас, переїхав із сім’єю в Об’єднані Арабські Емірати, де продовжував навчання до 2009 року. Коли йому виповнилося шістнадцять років переїхав на постійне місце проживання в Рівне. З 2010 по 2012 рік навчався в старших класах ЗОШ №1 ім. В. Короленка. Отримавши загальну середню освіту успішно склав вступні іспити до Національного університету водного господарства та природокористування. Провчившись один рік, він кардинально змінює свої плани на майбутнє та підписує контракт зі Збройними Силами України. Аль Шамі з 2014 року мужньо захищав наші східні кордони. Саме на фронті в нього визріває рішення стати офіцером. Щоб здобути військовий фах, Фарес обирає навчання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Згодом він одружується на коханій Наді, в 2017 році у них народжується донька, Мір’ям.

Під час навчання він проявив себе наполегливим та цілеспрямованим курсантом, якого після закінчення академії скерували для подальшого проходження служби, командиром взводу у батальйон позначення дій противника (OPFOR) Міжнародного центру миротворчості та безпеки.… Читати далі

Тимофієв Віктор Миколайович (16.03.1971-12.05.2022)

Тимофієв Віктор народився 16 березня 1971 року в селі Друхів Рівненської області Березнівського району в сім’ї колгоспників Тимофієва Миколи Наумовича та Тимофієвої Надії Федорівни. З малих років Віктор був приучений до праці: пас корів, заготовляв дрова, косив, обробляв поле.

У 1978 році пішов у перший клас Друхівської середньої школи. Отримав неповну середню освіту і продовжив навчання в Соснівському ПТУ, здобувши професію маляра-штукатура.

В листопаді 1989 року був призваний до лав Радянської армії. Проходив службу на Камчатці на Тихоокеанському флоті три роки. У 1992 році був демобілізований і повернувся в рідне село.

У 1993 одружився. Після демобілізації з армії працював у місцевому колгоспі, перебував на заробітках як в межах України, так і за її межами.

2 березня 2022 року пішов захищати Україну від російських загарбників.

Старший стрілець механізованого відділення Віктор Тимофєєв загинув 12 травня 2022 року під час виконання бойових завдань у районі смт. Тошківка Сєвєродонецького району Луганської області від поранення несумісного з життям.

Заупокійна служба за загиблим захисником відслужена в Церкві Різдва Богородиці села Друхів.… Читати далі

Рижук Сергій Георгійович (09.01.1984 -02.03.2022)

Навчався в коледжі впродовж 1999-2002 рр. за професією «Машиніст насосних і компресорних установок».
Сергій – військовий з досвідом, командир танкового взводу. Пройшов Донецький аеропорт, Піски та Водяне.
Сергій Рижук був військовослужбовцем 128 гірсько-штурмової бригади. Під час танкового бою, Сергій відтягнув ворожий вогонь на свій танк, чим врятував життя побратимів. Поховали Героя селяни поруч із бойовою машиною, точні координати повідомили військовим. І як тільки окупанта вдалося вибити із населеного пункту, тіло бійця доставили на Рівненщину.

07.04.2022 року похований на Алеї Героїв кладовища «Нове», м. Рівне.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України №128/2022 Рижука Сергія Георгійовича — старшого лейтенанта Нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)
… Читати далі

Ліскевич Олександр Васильович (14.03.1984-28.06.2022)

Ліскевич Олександр народився та проживав у Дивні. Закінчив Дивенську початкову школу, а потім дев’ятирічкуу у Великих Межирічах. Фах столяра опанував у Соснівському професійно-технічному училищі.

Строкову службу в Збройних Силах України проходив у м. Тисовці та на Яворівському полігоні. Після армії одружився та з дружиною виховував двох дітей: сина та доньку.

Після нападу росії, 6 березня 2022 р., пішов захищати Україну. Служив у 68-й Рівненській Єгерській бригаді. Трагічно загинув 28 червня під час виконання бойового завдання на сході нашої держави.

Осиротіли батьки, втративши другого сина, без чоловіка й батька лишилися дружина та діти.

Поховали воїна на місцевому кладовищі.… Читати далі

Курдюков Володимир Володимирович (19.07.1991-17.06.2022)

Курдюков Володимир народився 19 липня 1991 року в селі Дроздів Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

В 1997 році пішов до 1 класу Дроздівської ЗОШ І-ІІ ступенів, котру закінчив у 2007 р.

Після закінчення школи працював трактористом у дослідному господарстві «Тучинське».

24 лютого 2022 року, коли розпочалась війна, пішов до військкомату добровольцем і попросився на передову.

Бойовий медик роти вогневої підтримки

Володимир Курдюков загинув 17 червня 2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Долині Донецької області.

24 червня 2022 року військовослужбовця провели в останню дорогу і поховали в рідному селі Дроздів.

В нього залишилися мати та сестри.… Читати далі

Вавусь Максим Валерійович (24.11.1993-01.09.2022)

Максим Вавусь народився 24 листопада 1993 в Рівному, тут закінчив 8-му школу, а фах механіка здобував у Квасилівському СПТУ. Строкову службу Максим проходив у Національній гвардії. Саме тоді вперше дізнався, яким підступним може бути держава-сусід. Після армії працював на металобазі у Рівному. Пізніше на заводі за кордоном.

Коли почалася війна, Максим перебував у Рівному. Записався добровольцем до тероборони, пізніше підписав на один рік контракт із ЗСУ . Служив у розвідці і керував дронами.

28-річний солдат Максим Вавусь загинув 1 вересня поблизу села Сухий Ставок Херсонської області.

Поховали Героя в Рівному на кладовищі Нове.

Тимофіїв Іван Григорович (03.01.1983 -10.05.2022)

Тимофіїв Іван Григорович народився 03 січня 1983 року в селі Новий Моквин Березнівського району Рівненської області .

Навчався у Моквинській ЗОШ І-ІІІ ст., дуже любив такі предмети як українська література та історія. Був товариським та доброзичливим.

У 2002 році закінчив Костопільский будівельно-технологічний фаховий коледж Національного університету водного господарства та природокористування і здобув кваліфікацію муляра, пічника, штукатура. У 2009 році закінчив НУВГП і здобув кваліфікацію бакалавра з менеджменту.

З серпня 2015 року по жовтень 2016 року перебував в зоні АТО. 01.03.2022 року пішов на військову службу до 80-тої окремої десантно-штурмової бригади ВЧ А 0284 місто Львів.

Іван мав загострене почуття справедливості і патріотизму, тому опинився серед перших бажаючих воювати за Україну.

Загинув Тимофіїв Іван 10 травня 2022 року в с.Дмитрівка Краматорського району, Донецькаої області.

У Івана Тимофіїва залишилися дружина та син.

Зубчик Сергій Миколайович (17.05.1986 – 08.07.2022)

.
Зубчик Сергій Миколайович народився 17 травня 1986 року в селі Орлівка Березнівського району Рівненської області. У 2000 році закінчив 8 класів в Орлівській ЗОШ. У 2002 році закінчив 11 класів – Тишицька ЗОШ.
Сергій закінчив курси автослюсарів і пішов в армію. Строкову служу проходив в місті Одесі в прикордонних військах.
До війни Сергій Зубчик був професійним кінологом. З 2014 року він служив в АТО, отримав від Президента України нагороду «За мужність».
Сержант Сергій служив командиром інженерно-саперного відділення ВЧ А 1275. Головний сержант-командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу Сергій Зубчик загинув 08 липня в боях поблизу міста Авдіївка Донецької області. Без сина залишилася мати, а без тата – син та донька. Похоронений військовий на сільському кладовищі.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі указом президента №175/2022 ЗУБЧИКА Сергія Миколайовича — сержанта нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня;

указом президента №580/2022 ЗУБЧИКА Сергія Миколайовича — старшого сержанта нагороджено орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно)
… Читати далі

Шельчук Сергій Йосипович (14.07.1975-24.07.2022)

Шельчук Сергій Йосипович народився 14 липня 1975 року у селі Тишиця Березнівського району Рівненської області. Після закінчення 8 класу Тишицької ЗОШ навчався у Мирогощанському радгоспі-технікумі за спеціальністю рибальство. Після служби в армії у 90-х роках одружився. За спеціальністю не працював. До війни працював на сезонних роботах.

Відразу після вторгнення росіїї в Україну, 26 лютого Сергій був зарахований до ЗСУ. Декілька місяців перебував на бойовому злагодженні у Володимир-Волинську. Із липня місяця перебував на передовій. Працював оператором NLAW.

Захищаючи Україну, Сергій Шельчук загинув 24 липня 2022 року поблизу населеного пункту Берестове Донецької області.

Воїна поховали в рідному селі Тишиця. У Сергія Шельчука залишилися батьки, дружина, діти