Кірчик Максим Володимирович, позивний “Дирчик” (03.02.1990-19.02.2023)

Кірчик Максим Володимирович (позивний “Дирчик”) народився 3 лютого 1990 році в  Кременці на Тернопільщині, згодом проживав у місті Дубно.
Випускник Дубенського ліцею №2.
З 2005 року навчався в Дубенському вищому художньому професійно-технічному  училищі. У 2008 році став студентом Національного університету водного господарства та природокористування, факультет «Економіка підприємств». У дорослому віці мешкав у Києві.
З 2013 року працював у національному музеї народної архітектури та побуту України майстром з гончарства. Максима цікавило все, що пов’язане з українською культурою. Був активним учасником Революції Гідності.
З квітня 2019 року працював оператором висотного баштового крана на підприємстві «Рента-кран».
Незадовго до повномасштабного вторгнення pocіян Максим одружився, будував плани на майбутнє.
Не маючи військового досвіду, з 24 лютого 2022 року в складі 204-го батальйону територіальної оборони захищав місто Київ. Звільняв місто Ірпінь, Чернігівщину, Миколаївщину, брав участь у бойових діях зі звільнення Херсона. Служив стрільцем другого стрілецького відділення першого взводу третьої роти. Далі – втримання кордону з Бєлгородською областю, з початку 2023 року – на Бахмутському напрямку.
Загинув 13 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання в жорстоких боях біля населеного пункту Залізнянське Бахмутського району Донецької області.… Читати далі

Козюра Олександр Дмитрович (01.06.1980-26.10.2022)

Козюра Олександр Дмитрович народився 1 червня 1980 року у місті Дубно.
У 1986 році розпочав навчання в першому класі Дубенської ЗОШ №8. Після закінчення 9 класу подальше навчання продовжив в Дубенській гімназії №1. У 1997 році вступив до Академії пожежної безпеки України, яку закінчив у 2002 році та здобув вищу освіту за спеціальністю “Пожежна безпека”.
Службову діяльність розпочав з посади інспектора служби держпожнагляду, а в подальшому, з 2003 по 2013 роки пройшов шлях від судового експерта до начальника сектору вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Рівненській області.
У 2013 році одружився та продовжив службу в УМВС Херсонської області.
З 2014 року брав активну участь в АТО/ООС з забезпечення вибухобезпеки та розмінування території України. У 2018 році очолив відділ вибухотехнічної служби ГУНП в Херсонській області.
Після повномасштабного вторгнення, спільно з підлеглими, продовжив очищати від вибухових пристроїв територію Миколаївської області, а після деокупації здійснював розмінування Херсонської області.
Полковник поліції Олександр Козюра особисто зумів знищити не одну сотню вибухонебезпечних предметів та ворожих мін, які більш ніколи не завдадуть шкоди і тим самим зумів врятувати не одне життя та забезпечити безпеку громадянам України.… Читати далі

Школярчук Олександр Анатолієвич (07.04.1987-18.04.2022)

Школярчук Олександр Анатолійович народився 7 квітня 1987 року у місті Дубно. З 1993 по 2004 роки навчався в Дубенській ЗОШ №1. З 2004 по 2011 роки отримував повну вищу освіту в Львівському державному аграрному університеті за спеціальністю “Землевпорядкування та кадастр”. У 2009 році був призваний на строкову військову службу у Збройні Сили України АР Крим. У 2010 році – звільнений у запас старшим матросом. До 2012 року працював заступником начальника підготовчого цеху в Дубенському заводі ГТВ, наступних 2 роки – фахівцем із земельних питань в ТзОВ “Райз-Захід”.
У 2014 році був мобілізований до лав ЗСУ в зону проведення АТО. Як “найкращому моряку сухопутних військ” побратими дали йому позивний “Морячок”. Воював у найбільш гарячих точках на Донбасі. Після демобілізації з 2015 року продовжував службу за контрактом в військових частинах, підрозділи яких перебували в зоні проведення АТО/ООС, на посаді старшого солдата. З 2016 по 2022 роки проходив службу за контрактом в Дубенському об’єднаному міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Олександр як справжній воїн ніколи не любив знаходитись в тилу, тому під час служби неодноразово був у відрядженнях в зоні проведення АТО/ООС.… Читати далі

Поліщук Олександр Анатолійович (16.04.1997-17.05.2024)

Олександр Анатолійович Поліщук народився 16 квітня 1997 року в селі Калинівка, Корецького району, Рівненської області. Був найстаршою дитиною в сім`ї. Закінчив Калинівську початкову школу, потім навчався у Новокорецькій загальноосвітній школі. Пізніше здобував освіту у Корецькому ВПУ №24, опанував професію машиніста-тракториста. У 2018 році проходив строкову службу.
У кінці 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України. Понад рік він мужньо боронив свою рідну землю, за власним бажанням не брав відпустки.

Його життя обірвалося 17 травня поблизу Новоданилівки Пологівського району Запорізької області під час танкового обстрілу позицій оборонців. Юний хлопчина не встиг створити сімю, ародовжити свій рід, чи побудувати успішну карєру. але встиг дати відсіч російському ворогу.
Односельці запам`ятають його як відкриту, щиру, з великим серцем та доброю вдачею людину.… Читати далі

Бондарук Микола Дмитрович (16.12.1990-10.11.2022)

16 грудня 1990 року в м. Рівне,в сім’ї Бондаруків Галини Миколаївни і Дмитра Івановича, народився син Микола. 1 вересня 1996 року Микола пішов навчатися до Рівненської школи.
У 2000 році сім’я Бондаруків повертається на постійне місце проживання у рідне с. Крилів. Микола продовжив навчання у 5 класі Крилівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. «Він був хорошим, здібним ,активним учнем. Охоче брав участь у різноманітних масових заходах школи. Завжди хотів грати ролі позитивних героїв у різних сценках».-згадує класний керівник Горкун Валентина Миколаївна. У 2007 році Микола закінчив навчання в Крилівській ЗШ І-ІІІ ступенів. Микола був добрим, товариським, щедрим, мав багато планів на майбутнє. З 1 вересня 2007року 1 липня 2009 року навчання у РДБМК по спеціальності зубний технік. За спеціальностю не працював, перебував на заробітках.
9 травня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, як медик, перебував передовій у Миколаївській області. 22 жовтня рідні, друзі, знайомі бачили його у Facebook. На своїй сторінці він дякував учням Крилівської школи за листівки, малюнки, солодкі подарунки, які вони надіслали для воїнів.… Читати далі

Рицький Дмитро Володимирович, позивний “Ріко”(08.11.2000-18.05 2022)

Дмитро Рицький народився 8 листопада 2000 року вм. Костопіль у дружній багатодітній сім’ї . В 2016 році закінчив Костопільську ЗОШ №2, вступив на навчання до Костопільського будівельно – технологічного коледжу, провчився лише півтора місяця, сказав, що це не його справа. В мирний час працював на будівництві.
З 2019 року був учасником антитерористичної операції на Сході України, пішов служити у ЗСУ за контрактом. Дмитро був стрільцем, помічником гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованого батальйону, старшим солдатом в/ч А 1008 14 – ої ОМБР, учасником АТО, ветераном бойових дій.

Військовослужбовець загинув 18 травня 2022року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу с. Яковлівка Донецької області Бахмутського району.

Посмертно солдат Рицький нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
. У Дмитра залишилися мама, дві сестри та двоє братів.

Читати далі

Мельничук Василь Григорович (15.01.1995-20.05.2024)

Василь народився 15 січня 1995 року у селі Поліське Березнівського району. У 2012 році закінчив місцеву Поліську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. З 2013 по 2014 рік проходив строкову військову службу. Після одруження з 2020 року сім’я Василя проживає в селі Великий Олексин Шпанівської територіальної громади Рівненського району.
З перших днів повномасштабного вторгнення у березні 2022 року Василь добровільно став на захист України. Герой отримав шість нагород під час захисту рідної України 20 травня 2024 року головний сержант аеромобільного батальйону Мельничук Василь Григорович загинув внаслідок ворожого мінометного обстрілу на Донеччині поблизу населеного пункту Георгіївка.
Отець Ігор Свято-Михайлівського храму села Поліське відслужив літію за полеглим Захисником.
Поховали Захисника на сільському кладовищі села Малий Олексин Шпанівської територіальної громади Рівненського району зі всіма військовими почестями.
У полеглого воїна залишилися – мама, дружина, маленька донечка та два брати.

Читати далі

Степчук Тарас позивний «Пчола»(06.08.1987-17.02.2023)

Степчук Тарас народився 06.08.1987 року в м. Костополі. У 2002 році закінчив 9 класів Костопільської загальноосвітньої школи № 3.В період з 01.09.2002 р. по 25.06.2004 року навчався у Костопільському будівельно-технологічному технікумі НУВГП за професією «Муляр, пічник, штукатур».
З квітня 2007 року проходив строкову військово-патрульну службу в ЗСУ в місті Києві. Своєю поведінкою та старанністю подавав іншим військовослужбовцям приклад зразкового виконання військового обов’язку, про що свідчить його характеристика з частини.
Після повернення додому професійно займався бджільництвом. Тарас був пасічником і разом з тим працював охоронцем у «Свіспан-лімітед», а далі – начальником зміни караулу.
Пасіка налічувала до 250 бджолосімей. Він займався селекційною діяльністю виведення нової породи бджоли. Щоб перейняти його досвід в роботі з
бджолами, приїжджали навіть вчені-професори. Був головою Спілки пасічників Костопільського району.
27 квітня 2009 року одружився, виховував двох синів.

Коли розпочалася повномасштабна війна, не вагаючись, вступив добровольцем до лав ЗСУ, щоб захищати свою рідну землю від ворога. Був призваний до 14 окремого стрілецького батальйону «Полісся». Тарас користувався авторитетом серед побратимів, мав чітко сформований вольовий характер, власну думку.… Читати далі

Оліфір Роман Сергійович (31.12.1986-23.06.2024)

Роман народився 31 грудня 1986 року у місті Чистякове (колишній Торез) Донецької області. Там закінчив 10 місцеву школу. А за тим здобув фах юриста у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого.

У 2014 році через військові дії разом із рідними вимушені були виїхати з рідного міста та переїхати на Рівненщину. Тут Роман працював спершу заступником, а за тим керівником сільськогосподарського підприємства. Дбав про батьків, разом із дружиною Марією виховували маленьку донечку Анечку.

Надзвичайно добрий та світлий Роман швидко став своїм на Рівненщині, його полюбили й прийняли, наче провів тут усе своє життя.

Чесний та людяний Роман практично весь період служби провів у зоні активних бойових дій. Але жодного разу не поскаржився, не нарікав, що важко.

На жаль, 23 червня 2024 року 37-річний матрос Роман Оліфір загинув під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку.

Поховали  Романа на кладовищі в с. Тучин, де мешкає родина.

Читати далі

Дуднік Олександр Васильович (23.04.1975 – 27.09. 2023)

Олександр Дудік народився 23 квітня 1975 р. Проживав у селі Сестрятин Радивилівської територіальної громади.

У 1982 році пішов у перший клас Закінчив  Радивилівську  школу №2, навчався у професійному ліцеї спеціальності токаря. . Він був хорошою, відповідальною людиною, талановитим майстром. Його знали як майстра із золотими руками. Мав синочка, і коли почалася війна, одразу подався у військкомат, бо хто, як не він,  мав захищати спокій своєї родини.

У Збройних Силах він перебував від початку повномасштабного російського вторгнення, був призваний на захист Батьківщини по мобілізації 1 березня 2022 року Другим відділом Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Проходив службу на посаді майстра-акумуляторника ремонтного відділення артилерійського озброєння ремонтного взводу озброєння, ремонтної роти військової частини А – 4789.

27 вересня 2023 року перестало битися серце матроса Дудніка Олександра Васильовича. Йому назавжди 48

Поховали Олександра на кладовищі с. Сестрятин

Читати далі