Олександр Киріша народився у селі Великий Мидськ (Костопільського району, Рівненської області ) 16 серпня 1977 року. Зростав у простій, селянській сім’ї. Був хорошою, слухняною дитиною, допомагав батькам по господарству.
У 1984 році Олександр пішов у перший клас Великомидської загальносередньої школи. Після закінчення школи у 1994 році він навчався в Рівненське професійно – технічне училище №11, здобував професію на водія. У 1995 році був призваний на строкову службу, яку проходив у м. Львові. Отримав звання молодший сержант.
Після повернення зі служби Олександр проживав у рідному селі. Він був єдиною підтримкою і опорою для своїх стареньких батьків. Час від часу їздив на заробітки у Київ. Пізніше працював у селі на пилорамі, аж поки не був мобілізований до лав ЗСУ. (22 січня 2023 року)
Олександр Киріша був молодшим сержантом військової частини А4447.
26 червня 2023 року під час проведення бойових дій у районі н. п. Роботине Запорізької області в результаті мінометного обстрілу Олександр Киріша (позивний Монах) отримав тяжкі поранення. Три місяці лікарі боролися за його життя, але 26 вересня 2023 року серце захисника перестало битися.… Читати далі
Курач Іван Іванович (21.02.1981-14.03.2022)
Курач Іван Іванович народився 21 лютого 1981 року у селі Грицьки Дубровицького району. Освіта вища – факультет «Правознавство» університету розвитку людини « Україна», здобув кваліфікацію юриста. Служив у Національній Гвардії України, потім звільнився і став підприємцем. Проте згодом повернувся на службу. Був майстром на всі руки та любив щось майструвати з дерева.
Іван Курач проходив військову службу з червня 1999 року по грудень 2006 року, звання штаб -сержант. Із перших днів війни пішов добровольцем у Нацгвардію. Сержант з матеріального забезпечення стрілецької роти з охорони та оборони об’єкту: № 9 15 -го окремого батальйону Національної гвардії України.
Загинув Курач Іван 14 березня 2022 року під час виконання службових обов’язків у селі Антопіль Рівненського району внаслідок ракетного удару по будівлі телевежі.
Іван Курач був одружений. У нього залишились дружина Вікторія і троє дітей: Дарина, Іванна, Андрій.
Похований Курач Іван Іванович 16 березня 2022 року на кладовищі «Нове» у м. Костопіль.
Посмертно нагороджений орденом « За мужність» ІІІ – ступеня.
Бережняк Максим Іванович (19.01.1989-11.09.2024)
Бережняк Максим Іванович народився 19 січня 1989 року у селі Світанок Корецького району. З 1995 року по 2004 рік навчався у місцевій Світанівській загальноосвітній школі І – ІІ ступенів. Після закінчення школи вступив до Соснівського професійно-технічного училища №8, де здобув професію штукатур, лицювальник-плиточник, маляр будівельний. З листопада 2007 року по листопад 2008 року проходив строкову військову службу у Збройних силах України. У мирний час Максим працював на будівельних роботах.
Бережняк Максим Іванович захищав Україну ще в 2014 році під час проведення АТО. Старший технік механізованого батальйону з перших днів повномасштабної війни – 26 лютого 2022 року став на захист Батьківщини. Максим Бережняк помер 11 вересня 2024 року у лікарні міста Дніпро від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Заупокійна служба відбулася у Храмі Різдва Пресвятої Богородиці.
Бережняка Максима Івановича поховали на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.
У Максима залишилися мама, брати, дружина, малолітні донька та син.… Читати далі
Марк Андрій Олександрович (18.04.1980-28.2024)
Андрій Марк народився 18 квітня 1980 року у Рівному. Закінчив Рівненський ліцей № 5, а потім ВПУ № 1, де здобув фах будівельника. Саме цій справі присвятив усе своє – працював на будівництві, займався ремонтами, вкладанням плитки.
“Андрій служив в армії, був зв’язківцем. У травні 2024 року його мобілізували. Як би його не питали, завжди казав, що все добре, жодних подробиць, ніяких деталей. Єдине, то дуже переживав за свого брата, адже в листопаді буде два роки, як він вважається зниклим безвісти…” – розповідає дружина захисника Наталія.
Люблячий чоловік та батько, Андрій завжди дбав про інших більше, ніж про себе. Роботящий, надзвичайно добрий приділяв час рідним і не хотів турбувати їх розповідями про себе.
На жаль, 22 жовтня 2024 року сержант Андрій Марк втратив свідомість у місці дислокації свого підрозділу на Харківщині. На жаль, врятувати його життя медикам не вдалося…
Лазарчук Роман Богданович (19.01.1977-28.07.2024)
Лазарчук Роман Богданович народився 19 січня 1977 року у селі Гута Костопільського району Рівненської області. Навчався у місцевій школі.
У 1992 – 1994 роки навчався у Березнівському лісовому коледжі на спеціальність « Лісове господарство». Проходив строкову службу в лавах ЗСУ. З 1997- 2002 роки працював у КСП « Гутянське» водієм у автопарку, а потому одружився. З 2002 – 2011 роки працював лісником у Великомидському лісництві, згодом був переведений на посаду майстра лісу.
У 2003 році продовжив навчання у Березнівському лісовому коледжі для отримання повної вищої освіти із спеціальності та здобуття кваліфікації бакалавр. У 2006 році закінчив навчання та отримав диплом за спеціальністю «Лісове господарство» і здобув кваліфікацію техніка лісового господарства.
У 2011 році був прийнятий на роботу кочегаром у Гутянську школу, де працював до повномасштабного вторгнення росії в Україну. Романа Лазарчука призвали на службу у перший день повномасштабного вторгнення у 2022 році. Він захищав наші землі в багатьох гарячих точках. Своє життя боєць поклав за Україну.
28 липня 2024 року Роман загинув від мінно – вибухової травми в районі н.п.… Читати далі
Карпець Ярослав Миколайович (14.11.1976-14.09.2024)
Карпець Ярослав Миколайович народився 14 листопада 1976 року в селі Хотин Березнівського району. Навчався в Прислуцькій середній школі. Вчителі та одноклассники запам’ятали його як сумлінного та надійного товариша, який завжди прийде на допомогу і ніколи не підведе. Закінчив з відзнакою Березнівське професійно-технічне училище №4, де здобув професію взуттєвика. У 20 років Ярослав втратив батька та став для менших братів Олександра і Михайла та сестри Тетяни надійною опорою. У мирний час працював будівельником, періодично виїжджав на сезонні роботи. Згодом, у 2007 році одружився, збудував будинок у селі Моквин та разом з дружиною Лілією ростили доньку Поліну і сина Павла.
Ярослав захищав Україну з червня 2024 року.
14 вересня 2024 року гранатометник механізованого батальйону Карпець Ярослав Миколайович загинув в бою за Україну на Донецькому напрямку.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Михайлівського храмі села Моквин.
Добреля Андрій Миколайович (26.09.1978-19.08.2024)
Добреля Андрій Миколайович народився в селі Балашівка Березнівсього району 26 вересня 1978 року. У 1985 році пішов у школу, в рідному селі. Здобув середню освіті і вступив до Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ і отримав звання молодший лейтенант. Академію закінчив у 1998 році та був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ у Березнівський районний відділ міліції на посаду дільничного інспектора в селі Балашівка. Під час трудової діяльності отримав звання лейтенанта. З 2000 року продовжував працювати у відділі спецміліції при Рівненській АЕС в місті Кузнецовськ на посаді оперуповноваженого карного розшуку. В 2001 році був переведений в місто Рівне, де й одружився.
В 2005 році отримав звання капітана, після чого у 2009 році пішов на пенсію зі званням майора міліції за вислугу років.
До початку вторгнення росії Андрій проживав за кордоном. В перші дні повномасштабної війни повернувся до України аби захищати Батьківщину. У липні
2022 року Андрія мобілізували до лав ЗСУ Рівненським об’єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.… Читати далі
Захарчук Владислав Сергійович (15.09.2002-20.08.2024)
Захарчук Владислав Сергійович народився 15 вересня 2002 року. Навчався у Зірненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Продовжив навчання у Волинському національному університеті імені Лесі Українки на факультеті фізичного виховання, спорту та здоров’я людини. У 2023 році здобув ступінь бакалавра за спеціальністю “Фізична культура і спорт”, оскільки обожнював
спорт, захоплювався волейболом, мав гарну фізичну підготовку.
Владислав був дуже допитливим з дитинства, відкритим до спілкування, організованим, товариським, мав надзвичайне почуття справедливості, а розпочату справу обов’язково завершував.
З перших днів повномасштабного вторгнення наш Захисник вступив до добровольчого українського корпусу Правого Сектору. Брав участь у бойових операціях на Харківському, Луганському, Донецькому напрямках.
Навесні 2023 року Владислав отримав поранення на Донеччині. Після тривалого лікування знову став на захист України.
Владислав був уособленням справжнього патріота, відважною та світлою людиною, молодим юнаком з дорослим поглядом на життя. У житті був взірцем і наставником для трьох молодших братів та опорою для мами, особливо після втрати батька.
Владислав Сергійович трагічно загинув 20 серпня 2024 року у Дніпропетровській області під час проходження військової служби.… Читати далі
Семенович Сергій Вікторович (15.11.1979-03.09.2024)
Семенович Сергій Вікторович народися 15 листопада 1979 року в місті Березне. Сергій навчався у Березнівському ліцеї №2, де зарекомендував себе як відповідальний, старанний, дисциплінований учень. З 1997 по 1999 проходив службу в рядах армії України. Після закінчення служби одружився. Найбільше в житті любив свою дружину та довгоочікуваного сина, який народився після 13 років шлюбу. Сергій був хорошим та дбайливим татом, навчав сина риболовлі, був прикладом для нього.
З 2005 по 2024 рік працював у ТзОВ “Українська сірникова фабрика”. Сержант Сергій Семенович, командир відділення взводу зв’язку захищав Україну з травня 2024 року. Наш Захисник загинув 03 вересня 2024 року внаслідок ворожого обстрілу.
Військове поховання воїна відбулося 07 вересня у місті Березне. Заупокійна служба відбулася у храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Березне.
Поховали Сергія на міському кладовищі в урочищі «Лукавець».
У загиблого залишилися дружина та син.
Жабчик Олександр Анатолійович (20.04.1984-15.06.2024)
Народився Олександр у м.Сарни, тут і проживав. З 1990 по 1999 роки навчався у ЗОШ №6 (нині гімназія №6). Крім нього в родині Жабчиків зростало ще чотири сестри, які обожнювали братика та багато часу проводили разом. Але коли йому ледь виповнилось 11 років раптово померла мама і його виховання лягло виключно на сестер. З дитинства Сашко захоплювався технікою та її ремонтом і після закінчення дев’ятирічки продовжив навчання у ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей». Здобувши освіту він влаштувався працювати у в/ч А0153 слюсарем-ремонтником цеху стрілецької зброї та артилерійського цеху. Строкової служби не проходив.
Згодом Олександр одружився. З дружиною виховували троє діток: двох синів та доньку. Для кращого забезпечення багатодітної родини, з 06.10.2019 року, за контрактом служив в АТО/ООС. Службу проходив у в/ч А 1556 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади на посаді старшого навідника. Брав участь в бойових діях на території Донецької області. Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
Після повномасштабного вторгнення Олександр продовжив захищати країну в лавах Національної Гвардії України в/ч А3045. Служив солдатом стрілецької роти 5-го окремого батальйону охорони особливо важливих державних об’єктів.… Читати далі