Щербан Раїса – Сторінка 55 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Байчура Роман Миколайович (06.06.1986-25.07.2022)

Байчура Роман Миколайович народився 6 червня 1986 року в селі Поліське Березнівського району Рівненської області. У 2001 році закінчив Поліську ЗОШ І-ІІ ступенів. Після школи навчався У Соснівському ВПУ №8 де здобув професію столяра-будівельника. Роман у мирному житті працював на різних будівельних роботах.

Коли розпочалося масштабне вторгнення до України пішов добровольцем на війну. Спочатку був направлений у Володимир Волинський, військова частина А 1008, а потім у Донецьку область.

Загинув Роман Байчура 25 липня у боях з російськими окупантами поблизу населеного пункту Берестове Донецької області.

Батьки втратили сина, дружина – чоловіка, двоє малолітніх синів – тата.

Заупокійна служба за загиблим захисником відбулася у Свято-Михайлівській церкві села Поліське.

Мамчур Олександр Богданович (26.08.1986-04.10.2022)

Мамчур Олександр народився в Городищі, навчався в Городищенський ЗОШ. Служив в органах внутрішніх справ 14 років, сім з них очолював вибухотехнічний колектив поліції Рівненщини. Начальник вибухотехнічної служби ГУНП , був одним із кращих у своїй професії, професіонал із великої літери. На його рахунку – тисячі знешкоджених боєприпасів та десятки кілометрів зачищеної території.

36-річний Олександр Мамчур перед загибеллю працював над розмінування деокупованих районів Харківської області. До цього цим же впродовж двох місяців займався на Київщині.

Урівноважений та розсудливий, відповідальний та обережний, був прикладом для колег. Він був другом, який завжди допоможе, порадить і підтримає. Це професіонал із великої літери.

Життя начальника вибухотехнічної служби ГУНП в Рівненській області, рівнянина, підполковника Олександра Мамчура обірвалось 4 жовтня на Харківщині внаслідок вибуху ворожого боєприпасу.

Прощальну панахиду за Олександра Мамчура відправили у Свято-Покровському соборі.

Йому назавжди 36. Поховали Героя в Рівному на кладовищі “Нове”

Лісовський Василь Григорович (1969 -22.05.2022)

Лісовський Василь все життя прожив у Рівному і любив своє місто. Василь свого часу працював у поліції, податковій міліції, а останнім часом у ПриватБанку. Воював в АТО на Сході нашої країни. Тож з початком вторгнення росії , вже 25 лютого прийшов у військкомат. А потім щодня чекав і нервував: чого ж так довго не викликають…Дуже любив собак та риболовлю. А ще багато читав.

Такун Дмитро ( 30.07.1992-24.09.2022)

Дмитро Такун народився 30.07.1992 року у місті Рівному. Спершу навчався у 24, а за тим — у 17 школі. Далі вступив до ДПТНЗ «Рівненський центр професійно-технічної освіти сервісу та дизайну» на оператора комп’ютерного набору.

Строкова служба в армії минула в Одесі — Дмитро був зв’язківцем. А коли повернувся додому, почав облаштовувати життя.Дмитро працював продавцем-консультантом у “Епіцентрі”, а коли почалася війна, нікому й слова не сказавши, пішов до військкомату.Тато Дмитра давно помер, тож підтримкою стали мама, бабуся, хрещений Валентин, друзі та кохана дівчина.Про те, що мобілізований і їде воювати, розповів лише за кілька днів до відправки на війну.Він з перших днів потрапив у справжнє пекло — був під Краматорськом, під Лиманом. Через три тижні відступили в Миколаївку біля Слов’янської ТЕС. А через 3 місяці поїхали на Мар’янський напрямок.

Стрілець-помічник гранатометника, старший солдат 30-річний Дмитро Такун загинув 24 вересня під час бойових дій поблизу села Новомихайлівка Донецької області.

Поховали Героя на кладовищі в с. “Тинне”.

Оксенюк Андрій Андрйович (27.11. 1986 – 22.05.2022)

Оксенюк Андрій Андрійович, житель с. Городище, 1987 року народження. Старший лейтенант поліції Андрій Оксенюк працював старшим інспектором 1-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «Корпус оперативно-раптової дії» Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Службі в органах внутрішніх справ він присвятив понад 16 років. Спецпризначенцем «КОРДу» став від початку створення спецпідрозділу у листопаді 2016 року. Захищав територіальну цілісність України в зоні АТО.

Від початку повномасштабного вторгнення росії на територію України був у складі зведеного полку Національної поліції України «Сафарі», в складі якого виконував завдання з військовослужбовцями ЗСУ, Національної гвардії України з відсічі збройної агресії російської федерації, звільнення територій населених пунктів від окупантів.

Загинув 22.05.2022 року в селі Вільноандріївка, Запорізької області.

Без батька залишилися семирічна донька та трирічний син.… Читати далі

Шевчук Сергій Петрович (05.10.1988-22.05.2022)

Капітан поліції Сергій Шевчук, старший інспектор з особливих доручень 3-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління «Корпус оперативно-раптової дії» Головного управління Національної поліції в Рівненській області, службі в органах внутрішніх справ присвятив майже 11-років свого життя. У спецпідрозділі КОРД — від початку його створення.

Неодноразово захищав територіальну цілісність України в зоні АТО /ООС. Під час повномаштабного вторгнення росії в Україну входив до загону бійців спецпризначенців кількох областей України, так званий зведений полк Нацполіції України “Сафарі” в складі якого виконував бойові завдання з військовослужбовцями ЗСУ, Національної гвардії України з відсічі збройної агресії російської федерації, звільнення населених пунктів від окупантів, захисту м. Буча та Ірпінь Київської області.

Капітан поліції Шевчук Сергій загинув на 33-му році життя, захищаючи Батьківщину і зберігши вірність Присязі до кінця. Загинув 22 травня 2022 року під час ракетного обстрілу, виконуючи бойове завдання під час повномасштабного вторгнення росії в Україну.… Читати далі

Кулішенко Сергій Сергійович (1972 -07.09.2022)

Сергій Кулішенко народився у Рівному. Навчався у 15 місцевій школі, а за тим у Національному університеті водного господарства та природокористування здобув фах інженера-гідротехніка. Працював у різних сферах, займався проектуванням та навіть трудився в охоронній компанії.

У 2015 році Сергій пішов добровольцем в АТО, а коли повернувся почав влаштовувати своє життя.

07 вересня 2022 року, захищаючи населений п. Богоявленка Донецької області, загинув молодший сержант КУЛІШЕНКО Сергій

У Рівному попрощались з загиблим героєм Сергієм Кулішенком

“Громадою міста провели в останню путь 50-річного рівнянина Сергія Кулішенка. Мужній захисник завжди був добрим до людей та тварин, підтримував та цінував близьких та друзів. А ще він по-дитячому вірив в дива та у те, що мрії точно мають властивість здійснюватися.
Доброволець Сергій ще з 2015-ого року знав, що таке війна і яким підступним є рашиський ворог. Він не любив говорити про війну, але щиро вірив у те, що попереду у них з дружиною багато світлих днів. Але не судилося…” – розповів міський голова Рівного Олександр Третяк

“Перший шлюб у Сергія не склався, вони розлучилися, але за кордоном живе його син.

Дудей Олег Сергійович ( 07.09.1975-03.04.2022)

Дудей Олег Сергійович народився 07.09.1975 року в м. Рівне. Навчався в ЗОШ №6.

Після закінчення школи вступив до Рівненського Університету Водного Господарства і Природокористування на будівельний факультет,який закінчив у зв’язку з призовом до лав Української Армії. Служив у аеромобільних військах у розвідувальній роті в м. Хирів

Львівської області. Після служби в армії продовжив навчання на заочній формі за спеціальністю «Облік і аудит» в тому ж вузі. Паралельно із навчанням проходив службу на посаді помічника слідчого у відділі податкової міліції м. Рівне. У зв’язку із скороченням був звільнений та влаштувався на посаду оперуповноваженого відділу карного розшуку Рівненського РВ УМВСУ. З органів внутрішніх справ звільнився за власним бажанням і почав працювати в ТзОВ фірма «Дівітракс» на посаді економіста.

20 травня 2014 року отримав повістку у військоматі і не задумуючись вирушив на Схід.

8 років захищав свою Батьківщину . Спочатку служив розвідником – кулеметником в батальйоні «Горинь»

З 2015 року в 130 окремому розвідувальному батальйоні оперативного командування «Захід» пройшов шлях від командира відділення до командира роти глибинної розвідки.… Читати далі

Аль Шамі Фарес Недаль (5.04.1993-12.05.2022)

Народився Фарес Недаль 5 квітня 1993 року в м. Рівне. З 1996 року проживав та навчався в Йорданії, м. Ірбід. Закінчивши сьомий клас, переїхав із сім’єю в Об’єднані Арабські Емірати, де продовжував навчання до 2009 року. Коли йому виповнилося шістнадцять років переїхав на постійне місце проживання в Рівне. З 2010 по 2012 рік навчався в старших класах ЗОШ №1 ім. В. Короленка. Отримавши загальну середню освіту успішно склав вступні іспити до Національного університету водного господарства та природокористування. Провчившись один рік, він кардинально змінює свої плани на майбутнє та підписує контракт зі Збройними Силами України. Аль Шамі з 2014 року мужньо захищав наші східні кордони. Саме на фронті в нього визріває рішення стати офіцером. Щоб здобути військовий фах, Фарес обирає навчання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Згодом він одружується на коханій Наді, в 2017 році у них народжується донька, Мір’ям.

Під час навчання він проявив себе наполегливим та цілеспрямованим курсантом, якого після закінчення академії скерували для подальшого проходження служби, командиром взводу у батальйон позначення дій противника (OPFOR) Міжнародного центру миротворчості та безпеки.… Читати далі

Тимофієв Віктор Миколайович (16.03.1971-12.05.2022)

Тимофієв Віктор народився 16 березня 1971 року в селі Друхів Рівненської області Березнівського району в сім’ї колгоспників Тимофієва Миколи Наумовича та Тимофієвої Надії Федорівни. З малих років Віктор був приучений до праці: пас корів, заготовляв дрова, косив, обробляв поле.

У 1978 році пішов у перший клас Друхівської середньої школи. Отримав неповну середню освіту і продовжив навчання в Соснівському ПТУ, здобувши професію маляра-штукатура.

В листопаді 1989 року був призваний до лав Радянської армії. Проходив службу на Камчатці на Тихоокеанському флоті три роки. У 1992 році був демобілізований і повернувся в рідне село.

У 1993 одружився. Після демобілізації з армії працював у місцевому колгоспі, перебував на заробітках як в межах України, так і за її межами.

2 березня 2022 року пішов захищати Україну від російських загарбників.

Старший стрілець механізованого відділення Віктор Тимофєєв загинув 12 травня 2022 року під час виконання бойових завдань у районі смт. Тошківка Сєвєродонецького району Луганської області від поранення несумісного з життям.

Заупокійна служба за загиблим захисником відслужена в Церкві Різдва Богородиці села Друхів.… Читати далі