Рівненський район – Сторінка 29 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Корнійчук Павло Миколайович (27.04.1993-22.04.2022)

Павло Корнійчук народився 27 квітня 1993 р. в селі Кунин колишнього Здолбунівського району. В 1999–2008 рр. навчався в Кунинській ЗОШ І-ІІІ ступенів. В 2008 р. вступив на навчання у Мирогощанський аграрний коледж, і по закінченню в 2012 р. отримав диплом за спеціальністю «Експлуатація та ремонт машин АПК».

В 2013 р. був призваний на військову строкову службу в лавах Збройних Сил України, в квітні 2015 році повернувся додому. В 2016 р. пішов працювати старшим водієм у ДСНС (Державна служба України з надзвичайних ситуацій), регіональний підрозділ якої знаходився в селищі Мізоч Рівненської області.

З 2017 р. був донором крові на постійній основі.

В 2018 р. створив сім’ю, в якій народився син Макарій.

9 березня 2022 р., після повномасштабного вторгнення росії в Україну, пішов в лави ЗСУ захищати Батьківщину. Був гранатометником, заступником командира відділення.

22 квітня 2022 р. Павло загинув внаслідок артобстрілу під час виконання бойового завдання біля села Олександропіль Донецької області.

29 квітня Павла Корнійчука провели в останню путь в Здолбунові.

У нього залишилися батьки, брат, дружина та однорічний син.… Читати далі

Романцев Микола Юрійович (13.06.1968-24.04.2022)

Микола Юрійович Романцев народився 13 червня 1968 року у селі Гута Костопільського району

Навчався у місцевій школі.

1983-1987 роки – навчався в Дубенському педагогічному училищі.

1987-1989 роки – проходив службу в армії.

1994-1998 роки – навчався у Волинському Національному Університеті імені Лесі Українки.

У мирний час Микола Юрійович працював вчителем географії.

1997-2003 роки – працював директором Гутянської ЗОШ I–II ступенів.

Був добрим господарем, збудував власний дім, виховав двох дітей – доньку та сина. У вільний час Микола Юрійович захоплювався бджільництвом.
У 2014 році коли вперше окупанти вдерлися на східні землі України він добровольцем пішов захищати цілісність і незалежність нашої держави. Брав участь у боях на Донбасі.

31.01.2016 року – звільнився з посади вчителя географії у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років.

З початку 2021 року підписав контракт, добровольцем пішов на схід. На початку 2022 року у лютому місяці контракт закінчився, але з початком повномасштабного російського вторгнення Микола без вагань став на захист рідної України. У складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила командував відділенням та до останнього подиху успішно нищив ворога.… Читати далі

Марчук Василь Володимирович (14.01.1997-26.03.2022)

Марчук Василь народився в селі Миротин Здолбунівського району 14 січня 1997 року.

З 1 по 9 клас навчався в Миротинській гімназії. У 10-11 класі навчався у Гільчанському ліцеї.

Два роки Василь Марчук служив у Збройних силах України за контрактом.

Загинув .військовослужбовець в боях поблизу м. Василькова на Київщині 26 лютого 2022 року.

2 березня в селі Миротині попрощалися з 25-річним захисником.

У загиблого залишилася мама та молодша сестричка.

Захисника посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.… Читати далі

Ткачук Дмитро Миколайович (30.11.1985 -15.04.2022)

Народився Дмитро в 1985 році. Здобувши освіту економіста у МЕГУ ім. Дем’янчука, певний час працював на митниці, згодом змінив сферу діяльності. У ЗСУ пішов добровольцем, попри те що не маав досвіду військової служби. За три дні прийняв присягу. За десять днів поїхав на Луганщину. 36-річний Дмитро був гранатометником, служив в 57-мій окремій мотопіхотній бригаді. Спочатку у Кіровоградській області, а згодом – на Луганщині. Останній раз виходив на зв‘язок 14 квітня. Життя Дмитра обірвалося 15 квітня. В нього залишилася 11-річна донька.

Дмитра Ткачука поховали у Полонному, де проживають його батьки.… Читати далі

Ілюк Назар Олександрович (17.02.2001-01.03.2022)

Ілюк Назар Олександрович народився 17 лютого 2001 року в с. Харалуг Корецького району Рівненської області. До першого класу Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів пішов в 2007 році. Після закінчення 9- го класу в 2016 році вступив до Мирогощанського аграрного фахового коледжу, здобував професією ветлікаря. Успішно закінчив коледж в 2020 році.
Навчаючись в коледжі, мріяв про військову справу. В 2020 році одружився, великою радістю було народження синочка. У березні 2021 року підписує контракт на 3 роки.Навчання проходив у військовій частині м. Яворів, Львівської області, 24 бригаді . В січні 2022 року приїздив у відпустку до сім`ї. З початку повномасштабної війни росії з Україною був на передовій в Донецький області м. Сєверодонецьк.
Загинув 1 березня 2022 року.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. (посмертно)

У нього залишились батьки та дружина.… Читати далі

Ступницька Катерина Вікторівна (11.04.1996-08.03.2022)

Катерина Ступницька народилася 11 квітня 1996 року у селі Залізниця Корецького району Рівненської області. Закінчила Дубенський медичний коледж. Першим місцем роботи був ФАП у селі Даничеві Рівненської області. Підписала контракт для проходження військової служби. З 2014 року на передовій неодноразово рятувала життя захисників і захисниць України. З 2016 року сержант Катерина Ступницька служила санітарним інструктором медичного пункту 3-го механізованого батальйону в 14-й окремій механізованій бригаді у місті Володимирі Волинської області. Неодноразово, з нетривалими відпустками, була на передовій в зоні ООС. У вересні 2021 року продовжила контракт ще на рік.

Загинула 8 березня 2022 року під час важких боїв за визволення смт Макарів Київської області.

Прощання відбулося 11 березня 2022 року у місті Корець Рівненської області. 12 березня 2022 року її поховали у рідному селі Залізниця. Вдома у неї залишились мама з татом і два молодші брати.

За проявлені мужність і героїзм при захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента Володимира Зеленського сержанту медичної служби Катерині Ступницькій присвоєно звання «Герой України»з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно)

На її честь названо вулиці в Рівному, Корці й Києві … Читати далі

Акінін Олександр Олександрович (28.08.2002-14.03.2022)

Акінін Олександр народився 28 серпня 2002 року в селі Гільча Друга Рівненського району (до 2021 р. – Здолбунівського району). Навчався в Здолбунівській ЗОШ № 6. В подальшому закінчив Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту.

Був гравцем Здолбунівської команди з американського футболу «Здолбунівські Орли».

Після закінчення вищого професійного училища залізничного транспорту, відразу ж уклав контракт зі ЗС України. Військову службу за контрактом проходив в 24 ОМБр.

Загинув 14 березня 2022 року у боях з агресором під Лисичанськом в Луганській області.

29 березня 2022 року захисника поховали у рідному селі Гільча Друга.

29 березня своє співчуття висловили Міжнародна федерація американського футболу та міжнародні спортивні інтернет-видання.

Указом Президента України від 08 травня 2022 року № 323/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Акініна Олександра Олександровича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Поліщук Іванна Володимирівна ( 09.06.1999 -25.02.2022)

Поліщук Іванна Володимирівна народилася 09.06.1999 в с. Бродів колишнього Острозького району Рівненської області. Закінчила Бродівську ЗОШ I-II ст. Згодом Шепетівське медичне училище.

Іванку та її рідного брата родина Поліщуків взяла у свою сім’ю, замінивши їм батьків. Дівчина змалечку була бойовою, могла постояти і за себе, і за інших. Змалечку Іванка співала у церковному хорі, читала акафіст на літургіях.

В Шепетівському коледжі на Хмельниччині Іванка здобула освіту медсестри. Навесні 2019 року дівчина вирішила стати бойовим медиком. Місцем служби обрала 80 десантно-штурмову бригаду зі Львова. Молода активістка часто брала участь у спортивних змаганнях серед військових. Ще до початку повномасштабного вторгнення Іванка із побратимами виїхала на Херсонщину.

. Старший солдат, проходила військову службу за контрактом на посаді бойового медика підрозділу безпосередньо на передовій

Загинула 25 лютого 2022 року в Херсонській області під час обстрілу медичної бригади, яка прямувала надавати допомогу пораненим^]. Іванні було лише 23 роки. Похована 4 березня 2022 року у рідному селі.

Нагороджена орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[… Читати далі

Вперед »