Рівненський район

Олексій Кравцов народився у Рівному. Дитинство минуло в Бобруйську в Білорусі, де тоді служив тато Олексія. Закінчив ЗОШ, число 27 , а за тим і Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. Степана Дем’янчука за спеціальністю “Фізична культура і реабілітація”. Після завершення університету Олексій шукав себе у різних професіях. Працював навіть на підприємстві з виготовлення тротуарної плитки. Він був кваліфікованим сушистом, працював бренд-шефом мережі «Суші Майстер», їздив по всій Україні, допомагав відкривати ресторани. Олексій знайшов інвестора і відкрив власну справу в Ужгороді. Розробив сам усе від дизайну закладу до сторінки в соціальних мережах, працевлаштував багатьох знайомих, які виїжджали із міст, де стало надзвичайно небезпечно.

Добрий, світлий та щирий Олексій мав особливий дар — він умів знайти спільну мову, помирити людей, залагодити конфлікт. А перед його посмішкою ніхто не міг встояти…

І хоч з дитинства Олексій не мріяв про військову службу, розумів, що прийде час і доведеться одягнути однострій. Олексій завжди намагався бути кращим, першим, якщо брався до справи. Тож і військову амуніцію шукав найкращу, аби могла захистити і вберегти життя…

На жаль, 25 травня 2023 року 33-річний солдат Олексій Кравцов загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Діброва Луганської області.… Читати далі

Василь  Петрович  Коляда   народився 12. 06 1986  року  у місті Костопіль Рівненської області. Мама померла, коли хлопчику було 2 роки. Дитинство він провів у селі Данчиміст.
   Виховував    Василя  тато та   бабуся   з  дідусем.  Бабуся  стала для  нього  теплим промінчиком сонця, який  провів  його   протягом всього дитинства, юності, дорослого  життя.    У 1992 році Василь пішов  навчатися  в  Данчимістську  загальноосвітню  школу I – II  ступенів. 
  В 2001р. закінчив 9 класів, вступив  до  Костопільського  будівельно – технологічного коледжу,  на спеціальність  « Столяр».  Після закінчення навчання, працював.. Рано пішов на роботу. Коли йому було 23, помер і батько. Василь працював на будівництвах, був хорошим майстром. Всього в житті досяг самостійно. 

  У травні 2007 р.  Василь  познайомився  з Олею, яка згодом  стала його дружиною . У 2008р.  народився  синочок – Олексійко, а  в  2010р.  донечка – Софійка.

Коли  розпочалася  повномасштабна  війна з  росією,  був призваний до лав  ЗСУ.  З 25 лютого 2022р. перебував у    Костопільській   територіальній обороні .
У травні  2022р.  переведений до  Володимира –  Волинського – в/ ч 1008,  14 бригада.  … Читати далі

Народився Володимир Васюков 1 березня 1982 року в селищі Мізоч в багатодітній сім’ї. Мама Галина Павлівна працювала завідувачкою дитячого садочка «Малятко», а тато Вячеслав Васильович був фельдшером станції швидкої допомоги. . У 1989 р. Володимир пішов до першого класу в Мізоцьку середнью школу. По закінченні школи (1997 р.- 2004 р) навчався в Кременецькому обласному гуманітарно-педагогічному інституті (тепер Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка), де отримав вищу освіту за спеціальністю вчитель образотворчого мистецтва, етика, естетика та художня праця.
З 2004 року був членом спілки художників-новаторів Західної України. 2008 року одружився та переїхав жити до Києва. У 2008-2019 роках працював менеджером відділу продажі в компанії Rainbow Technologies в Києві, а з 2019 року – менеджером продажу у веломагазині
VeloGo в Києві.
У перший же день війни Володимир пішов добровольцем в територіальну оборону Києва. Потім перевівся в Луганське ТРО. Від початку війни був у найскладніших місцях. Був на передовій, де так швидко згасають життя. Раніше Володимир не служив в армії. Та оскільки був досить начитаний та обізнаний у військовій справі, отримав звання старшого сержанта, а згодом став командиром роти.… Читати далі

Юрдига Олександр Володимирович народився 27 грудня 1987 року у Львові Здобув вищу юридичну освіту у Львівському державному університеті внутрішніх справ. З 2015 по 2016 роки був учасником АТО. Після повернення підписав контракт з Держа́вною прикордо́нною слу́жбою Украї́ни. В 2020 році після закінчення контракту працював в Службі охорони. Одружившись переїхав у с. Зоря, Рівненського району. У вільний час любив бути з родиною, грати у футбол, читати, захоплювався відеоіграми. Обожнював
тварин, особливо собак.

02 березня 2022 року був призваний на військову службу Рівненським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Рівненської області. Служив у 14-му окремому стрілецькому батальйоні «Полісся» (в/ч А7098). Був командиром відділення.
Спочатку стримував агресора на кордоні Сумської області, а потім був переведений на Бахмутський напрямок, де отримав поранення. Після лікування повернувся до лав ЗСУ.

Загинув 15 лютого 2023 року у бою за нашу Батьківщину, її свободу і Незалежність, під час мінометного обстрілу зі сторони противника в районі населеного пункту Іванівське Донецької області.
Вдома на Олександра чекали дружина Катерина, донька Анна, мама Тетяна, сестра Оксана.… Читати далі

Народився Юрій Бебко 6 травня 1994 року в селі Сухівці Рівненського р-ну, Рівненської області. З 2000 по 2011 рр. навчався у Іскрівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. З 2011 року навчався в Рівненському професійному ліцеї. Здобув професію автомеханіка. Але працював не за професією. Займався
фасадними роботами. Захоплювався спортом (футбол, баскетбол), був гравцем Новожуківської команди з футболу – ФК «Новожуків». Брав активну участь у турнірах, був захисником у команді. Він людина, яка відзначалася постійно своєю добротою і був відкритим для допомоги, хто б її не
попросив.
З квітня 2018 по жовтень 2020 року служив в ЗСУ, рота охорони. 27 лютого 2022 року добровольцем вступив до лав ЗСУ. Перших два місяці перебував на Рівненщині, а наступі п’ять місяців на Черкаському напрямку. З 22 липня 2022 року був на передовій біля міста Донецьк. 19 жовтня 2022 року Юрій разом з побратимами був направлений до населеного пункту Авдіївка Донецької області в 110-ту окрему механізовану бригаду імені генерал-хорунжого Марка Безручка, що входить до механізованих військ Збройних сил України, і перебував там безвиїзно.… Читати далі

Народився Сергій Трофимчук 21.08. 1997 р. в с. Підлужне в сім’ї селянина Василя Миколайовича та Валентини Володимирівни .
З 2003р. – 2012 рр. навчався в Великолюбаський ЗОШ I – III ступенів. Закінчивши 9 -го класів, вступив до Сарненського
професійного аграрного ліцею, Мирогощанський аграрний фаховий коледж. В 2017 р . вступив на механіко – технологічний факультет Київського
Національного університету біоресурсів і природокористування України за спеціальністю « Агроінженерія» . Під час навчання працював слюсарем по ремонту сантехнічного обладнання в студентському гуртожитку.
Навчаючись в бакалавраті отримав звання молодшого лейтенанту запасу за військово – обліковою спеціальністю « Організація експлуатації та
ремонту бронетанкової техніки» на кафедрі військової підготовки НУБіП України .

Після отримання диплома бакалавра з агроінженерії в 2020 р. продовжив навчання в магістратурі НУБіП України. Наприкінці 2021р.
отримав диплом магістра за спеціальністю « Агроінженерія» та планував працювати за фахом. Сергій любив техніку, мав « золоті руки», та на
жаль , майбутні плани молодої людини, обірвала війна…
В перші дні війни Сергій активно долучився до облаштування бомбосховища в гуртожитку Університету, неодноразово звертався у
військкомат для мобілізації за військовою спеціальністю.… Читати далі