Мілованов Віталій Володимирович (18.05.1973-18.01.2023)

 

Віталій Мілованов народився 18 травня 1973 року в с. Уїздці Здолбунівського району, Рівненської області.

Мати Мілованова Євгенія Михайлівна 1950 року народження, батько Мілованов Володимир Віталійович 1951 року народження. Віталій навчався в Уїздецькій середній школі.(1979 -1989). Після закінченні школи працювати в колгоспі механізатором.

У 1991році був призваний на строкову службу до Прикарпа́тського військо́вого о́кругу, яку проходив у Львові.

Повернувшись з армії працював на будівництві.

У 1997 році. одружився, у подружжя В 1998 р. народився син Володимир,а в 2007 р. народився другий син Вадим.

24 серпня 2022 р. Віталій був призваний до лав Збройних сил України. Спочатку проходив службу в м. Яворів Львівської області в військовій частині А 0998.

30 листопада 2022 р. прийшла звістка для брата Ігоря, що Віталій виконує бойові завдання в складі інженерно-саперного взводу мотопіхотного батальйону 24 окремої механізованої бригади імені Короля Данила, щодо захисту суверенітету України в селі Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області.

З 7 грудня 2022 р. захищав Батьківщину на бойових позиціях села Часів Яр Донецької області.… Читати далі

Фурсяк Віталій Олександрович (20.10.1989-19.04.2022)

Фурсяк Віталій народився 20 жовтня 1989 року в селі Городище Березнівського району. Після закінчення Городищенської ЗОШ навчався у Корецькому професійному училищі та здобув спеціальність тракториста.  Працював шофером у Березнівському лісовому господарстві. Віталій був одружений –  разом із дружиною ростили сина та  донечку.

16 березня 2022 року Віталій призвався на військову службу. 15 квітня 2022 року від перебував у населеному пункті Павлівка Донецької області.

Віталій загинув 19 квітня 2022 року під час боїв із окупантами біля села Павлівка Донецької області.

Церемонія військового поховання захисника відбулася 12 серпня 2022 року. Заупокійна служба проходила в Свято-Трьох-Святительській церкві села Городище, де стояла ще недобудована хата Віталія. Поховали звитяжця Віталія Фурсяка  на сільському кладо­вищі в урочищі Вороновка

Без батька залишилося  двоє дітей 9 та 10 років.

Читати далі

Заруба Олександр Валерійович (23.03.1987-19.02.2023)

Олександр Заруба народився у селі Новоселівка Млинівського району (нині Дубенський) в 1987 році. Навчався у Рівненському кооперативному коледжі, а за тим відслужив строкову службу в армії у Броварах.

Після служби повернувся у Рівне, де створив сім’ю із коханою Тетяною, а чотири роки тому у подружжя народився син. Олександр важко щодня працював, аби забезпечувати родину. Та попри це завжди знаходив час для рідних – був люблячим та найкращим чоловіком для Тетяни, дбайливим та турботливим батьком для маленького сина та 14-донечки від першого шлюбу.

.Олександра мобілізували до лав ЗСУ у жовтні, він став частиною десанту.

35-річний Олександр Заруба загинув 19 лютого у бою в районі села Ступочки на Донеччині.

Поховали Героя на Алеї Героїв на кладовищі “Нове” в Рівному.

Без чоловіка і батька залишилися дружина, 14-річна донька і 4-річний син.

Читати далі

Мельничук Олексій Степанович (27.06.1972-11.02.2023)

Олексій Мельничук народився у місті Перм. Коли іще був зовсім маленьким, батьки повернулися в Україну, а саме у Рівне. Тут Олексій провів усе своє свідоме життя, закінчив школу, а за тим вступив до Новосибірського військового училища.Він мріяв бути військовим. Повернувся у Рівне і вступив до тоді ще Рівненського педагогічного інституту — тепер РДГУ — на україно-англійську філологію.За професією не працював.

Займався підприємницькою діяльністю.. Події 2014 року внесли кардинальні зміни у життя сім’ї. Олексій був мобілізований для участі в антитерористичній операції. Упродовж року служив на сході нашої країни, здебільшого на Луганщині. В останні роки працював водієм-далекобійником за кордоном.

24 лютого застало чоловіка у Рівному, він якраз мав відпустку

З початком повномаштабного вторгнення пішов у військкомат, Цього разу Олексій служив на Сумщині, а за тим їх підрозділ перевели на Бахмутський напрямок. 11 лютого 2023 року, виконуючи бойове завдання,

50-річний молодший сержант Олексій Мельничук загинув під час мінометного обстрілу противником у районі Бахмуту.

В Олексія залишилась дружина та двоє синів.

Прощання із Героєм відбулося у неділю, 19 лютого, об 11.00 на майдані Незалежності.… Читати далі

Павлюк Валерій Віталійович (25.09.1971-17.02.2023)

Валерій народився 25 вересня 1971 року у селі Стадники Острозького району. Був працелюбною, енергійною, доброю, щирою, чуйною, безвідмовною людиною.

Опікувався своєю родиною: старенькими батьками, коханою дружиною, двома синами.

Україна завжди була в його серці. Як тільки розпочалися події на Майдані Валерій був одним з перших, хто поїхав до Києва відстоювати нашу свободу.

Події на Донбасі 2014 року не дали спокою його патріотичному серцю і Валерій пішов добровольцем захищати свою країну.

З перших днів повномасштабного вторгнення російського агресора в Україну Валерій разом з рідним братом Володимиром став до Збройних Сил України. Він був старшим сержантом – командиром відділення.

17 лютого 2023 року під час мінометного обстрілу зі сторони противника в районі Бахмута Донецької області Валерій Павлюк героїчно загинув.Прощання із Валерієм Павлюком відбулося , 24 лютого, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. За тим чин похорону здійснювався у Свято-Покровському соборі.

Без люблячого батька та чоловіка залишилися двоє синів та дружина.

Поховали Героя на Алеї на кладовищі “Нове”..

Читати далі

Зарічнюк Володимир Іванович (1972-19.02.2023)

.

Володимир Зарічнюк народився у селі Русивель, закінчив технікум у Рівному, відслужив строкову службу в армії. Коли ж повернувся, влаштувався охоронцем на Рівнесільмаш у Квасилові. Тут і познайомився зі своєю дружиною.

Пізніше Володимир пішов працювати у КП “Житловик”, який обслуговує житлові будинки у Квасилові.

В останні роки Володимир працював за кордоном, але завжди залишався відданим своєму рідному селу, Квасилову, де жив з сім’єю, виховував донечку — 15 річну Ангеліну.

Коли ж ворог прийшов на нашу землю, Володимир добровольцем пішов у військкомат. А вже в жовтні вирушив у найгарячіші точки..19 лютого 2023 року Бій під Білогорівкою на Донеччині став останнім для 50-річного сержанта Володимира Зарічнюка. Під час обстрілу противником він загинув від осколкового поранення у груди.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”

Читати далі

Василишин Дмитро Андрійович (17.08.1986-13.09.2023)

Василишин Дмитро Андрійович народився 17 серпня 1986 року в селі Крива Балка Миколаївського району Миколаївської області. В 1990 році в зв`язку з сімейними обставинами родина переїжджає проживати в село Даничів Корецького району Рівненської області. Навчався в Даничівській загальноосвітній школі. Після закінчення школи 2002-2005 роки навчався в Корецькому вищому професійному училищі №24. Здобув спеціальності тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, слюсаря з ремонту устаткування та сільськогосподарських машин. З 2005 по 2006 роки проходив строкову військову службу, як старший механік – водій зенітних гарматно-ракетних комплексів.

24 лютого одним з перших добровільно вступив до лав ЗСУ на захист рідної країни. Був простим, добрим, відважним хлопцем.

Служив в 2 мотопіхотному відділенні 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.

13 вересня 2022 року зник безвісті в районі населеного пункту Брускінське Херсонської області. Багато було потрачено сил і здоров`я мами, але 25 листопада 2022 року повернувся додому востаннє.

На превеликий жаль у війні з росією ми втрачаємо найкращих наших синів. Адже воїн був люблячим татом, сином, внуком, другом, хорошим односельчанином.… Читати далі

Захарук Вадим Олександрович (17.05.1981-14.03.2022)

Захарук Вадим Олександрович народився 17 травня 1981 року в селищі Клевань. З 1987 по 1997 роки навчався у Клеванській загальноосвітній школі №2. Після закінчення школи вступив до Рівненського автотранспортного технікуму.

Строкову службу проходив в рядах військового формування Національна гвардія України в м. Біла Церква.

Після проходження служби працював у Клеванському лісозаводі «Промінь» верстатником.

В 2007 році одружився. У шлюбі народилася дочка Віолетта.

З перших днів повномасштабного вторгнення прагнув захищати країну в рядах добровольців. З 2 березня зарахований на службу. Після навчання в м. Житомир був переведений в с. Антопіль, де 14 березня 2022 року загинув в результаті ракетного удару.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Вадима Захарука нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Читати далі

Пінчук Геннадій Іванович, позивний “Шериф” (03.12.1968-28.12.2022)

Народився Генадій Іванович в селі Хиночі Володимирецького району, був найстаршим в сім’ї, де росло четверо синів. Закінчив школу, потім у ПТУ здобув професію електрика. Строкову військову службу проходив у Афганістані. Закінчив Івано-Франківську школу міліції, працював у Володимирецькому районі дільничним. Продовжив навчання в Національній академії внутрішніх справ, після закінчення якої працював у УБОЗі УМВС в Рівненській області, а затим дільничним в Рівненському районі.З 2001 року і до виходу на пенсію у 2011 жив і працював у Клевані.

15 березня 2022 року , Генадій добровільно вступив до лав ЗСУ. У квітні Пінчук Генадій Іванович воював на Авдіївському напрямку у 110 ОМБр ім. Генерал-Хорунжого Безручка.19 травня він отримав осколкове поранення ноги, Після лікування повернувся назад у Авдіївку, був старшим на позиції, де 26 грудня, на світанку, коли він розносив побратимам боєкомплект, його смертельно поранив снайпер.28 грудня вночі життя Пінчука Г.І. обірвалось.

Поховали Героя на кладовищі Клевань 1

 

Читати далі

 Доценко Денис  Андрійович (22.06.2002-23.01.2023)

Денис Доценко народився  22 червня 2002 року  у селі Бистричі Березнівського, нині Рівненського району. Навчався у місцевій ЗОШ. Потому навчався в Сосновому, де в місцевому ліцеї здобував професію штукатура-лицювальника, маляра. У Соснівському центрі дитячої та юнацької творчості відвідував гурток туризму. Строкову службу проходив у Національній гвардії України. Денис був неодружений.

           З початком російської агресії пішов захищати Батьківщину від московських окупантів, став гранатометником у взводі оперативного призначення. Денис був опорою багатодітної сім’ї як єдиний син для батьків та брат для п’ятьох сестричок, які з нетерпінням чекали на повернення рідної людини, адже всі надії були на молодого та енергійного хлопця.

У боях поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області його важко поранили. Лікарі, на жаль, не змогли врятувати життя молодого бійця. 

Помер Денис Доценко 23 січня 2023 року.

Відспівування героя відбулося у місцевому Свято – Миколаївському храмі УПЦ, в якому взяло участь одинадцять священників.  

Поховали Героя на сільському кладовищі поруч з могилами героїв-односельців.

Читати далі