Кужель Роман Юрійович, “Ворон” (14.10.2001- 07.08.2023)

Роман Кужель народився у Рівному. Після закінчення школи, число 25, навчався на кухаря та одночасно працював на будівництві, на станції техобслуговування авто. Мав золоті руки, робота просто горіла. Любив автівки, рибалку, спілкуватися з друзями.

Коли розпочалась війна, Роман допомагав у сховищі 25 школи, за тим був членом ДФТГ, а потім разом із хлопцями підписав контракт із ЗСУ.

Він казав: “А хто як не я? Якщо я не піду воювати сьогодні, завтра ви всі мінятимете паспорти на російські”.

Роман надзвичайно любив свого молодшого брата, завжди з повагою ставився до тата (хоч вони не рідні, але з першої зустрічі знайшли спільну мову, підтримували один одного, були справжніми друзями). А ще освідчився коханій, планував одружитися після закінчення війни…

Роман розумів за що саме воює, усвідомлював усю відповідальність, але мав власні плани, мріяв та чекав повернення додому.

На жаль, 7 серпня 2023 року в районі села Козачі Лагері Херсонської області 21-річний солдат Роман Кужель загинув…

Прощання із Героєм відбулося 17 серпня, о 10.00 на майдані Незалежності.… Читати далі

Ткач  Олександр  Володимирович (11.08.1983-10.02.2023)

Ткач  Олександр  Володимирович  народився 11 серпня 1983 року в місті Костополі.    У вересні 1990 року пішов до 1-го класу Костопільської загальноосвітньої школи I- III ступенів № 5. Після закінчення 9 класу,  вступив до Костопільського  будівельно -технологічного  коледжу на спеціальність  «Столяр -будівельник, тесляр».    14 листопада  2001 року Олександра призвали на строкову військову службу.
  Після армії працював  у будівельній  сфері, їздив на заробітки, потім – на  Костопільському  підприємстві  з  виготовлення блоків. 23 липня 2011 року  Олександр одружився.  У 2012 році народився син  Владислав.
   В перші дні російського вторгнення Олександр  активно допомагав місцевій територіальній обороні. Брав участь у підготуванні підвальних приміщень для укриттів. Олександр  разом  з дружиною  виховували  10 – річну  дитину  з інвалідністю ( ДЦП). Щоб забезпечити безпеку, він відвіз свою  сім’ю до  кордону, а сам  кордон  не перетнув, хоча мав для цього велику можливість. Він  повернувся   додому,   щоб боронити Україну. Через деякий час прийняв рішення вступити до лав  ЗСУ. 
28 серпня 2022 року Олександр був призначений на військову службу по загальній мобілізації, другим відділом Рівненського РТЦК  та  СП Рівненської області.… Читати далі

Ковальчук Юрій Петрович, позивний Столяр (17.04.1993-23.06.23 )

Уродженець села Вербень Демидівської територіальної громади

Юрій Петрович Ковальчук народився 17 квітня 1993 року в селі Вербень Демидівського району, тепер Демидівська територіальна громада, Рівненської області. Закінчив Демидівське вище професійне училище № 25. Одружився, жив із родиною в селі Перемиль Волинської області. Працював на птахофермі. Вільний час присвячував сім’ї.

Під час повномасштабного російського вторгнення, 2 травня 2023 року, чоловік був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Служив на посаді стрільця-номера обслуги відділення.

23 червня 2023 року ЗАХИСНИК УКРАЇНИ стрілець-номер обслуги 4, десантно-штурмового відділення 1, десантно-штурмового взводу 2, десантно-штурмової роти 1, десантно-штурмового батальйону військової частини А0284, солдат КОВАЛЬЧУК ЮРІЙ ПЕТРОВИЧ прийняв свій останній бій: загинув, захищаючи Україну поблизу населеного пункту Іванівське, Бахмутського
району, Донецької області.

Поховали військового в рідному селі на Рівненщині.

В Юрія залишилися мама Галина, дружина Олена, донька Вікторія, сестри Ольга і Марія, брат Іван.

Юрію назавжди буде 30 років.

.

Читати далі

Дельцов Леонід Олександрович (29.06.1979-21.03.2022 )

Народився Леонід Дельцов 29.06.1979 року в селі Великий Мидськ. Зростав у простій селянській сім’ї, де виховувалось ще двоє синів Олександр і Віктор , Леонід був наймолодшим . Він був веселим хлопчиком, допомагав батькам по господарству. Навчався у Великомидської загальноосвітній школі з 1986 -1995 рр
Згодом почав періодично їздити на будівельні роботи до Києва. Мама на той час проживала сама і Льоня був її підтримкою і опорою. У 1997 році Леонід був призваний на строкову службу, яку проходив у Славуті, а згодом був переведений у Володимир – Волинськ, був піхотинцем. Після закінчення служби у 2004 році Леонід одружився. Молода сім’я проживала у батьківській хаті Леоніда,разом з матір’ю. Через рік у них народилась донечка Ірина, а  в кінці 2006 року синочок Дмитро. У 2009 році сім’я переїзджає на постійне місце проживання у село Білогородка  Дубенського району.
У мирний час Леонід Олександрович працював у різних сферах, найбільше полюбляв будівельну справу. Весь час Леонід намагався утримувати сім’ю , потрібні були кошти і на лікування сина.… Читати далі

Шечук Тарас Романович (24.07.1991-11.07.2023)

Тарас Романович Шевчук народився 24 липня 1991 р. в с. Дерев’яне Рівненського району Рівненської області.Зі слів мами, в дитинстві Тарас був
активним, допитливим, веселим хлопчиком, любив рибалити з друзями на місцевому ставу, з татом ходив по гриби, допомагав по господарству та завжди мило посміхався.
1 вересня 1997 року пішов до 1 класу Клеванського ліцею №1, де навчався 9 років.

2006 року вступив до Клеванського професійного ліцею, в якому здобув професію тракторист-машиніст с/г виробництва, але за фахом не працював, адже ще будучи студентом, влаштувався на роботу в готельно-розважальний комплекс «Скольмо». Під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну 10 травня 2023 року був призваний до лав ЗСУ. Тарас був помічником гранатометника.  Виконуючи бойові завдання загинув 11.07.2023 р. поблизу н.п. Старомайорське Волноваського району Донецької області. Довгий час вважався безвісти зниклим. Рідні і близькі сподівалися на краще, але майже через 4 місяці молитв, безсонних ночей та гірко пролитих батьківських сліз повернувся додому «на щиті».

26 жовтня 2023 р. Героя поховали в його рідному с. Дерев’яне.… Читати далі

Примак Андрій Сергійович (21.03.1988-28.04.2023)

Примак Андрій Сергійович народився 21 березня 1988 року в місті Костопіль. У 1995 р. пішов до першого класу школи № 5, де навчався до сьомого класу. З дитинства ходив на танцювальний гурток. З 2001 – 2005рр. навчався в Костопільському обласному ліцеї – інтернаті спортивного профілю. Займався греко – римською боротьбою, отримав багато медалей та кубків, здобув звання майстра спорту.


Вищу освіту здобув у Львівській ветеринарній академії на «біолого -технологічному» факультеті. Після двох років навчання Андрій вирішив
піти на строкову службу до армії . Призваний у 2007 р. служив у місті Києві в Президентському полку до 2008 року.

Бойовий шлях військового розпочався ще у 2014-му. 10 серпня Андрій отримав повістку а 13 серпня відправився на навчання до Яворівського
полігону. Далі, мінометник 9- ої роти 93 – ї аеромобільної бригади у зоні АТО. Спочатку разом із побратимами Андрія мобілізували в Донецьку
область, поблизу містечка Костянтинівка . Брав участь у визволенні Пісків. Був і серед військових, які захищали Донецький аеропорт. У 2016році
повернувся з АТО.… Читати далі

Цюх Олександр Іванович (25.10.1965-27.04.2023)

Олександр Іванович Цюх народився 25 жовтня 1965 року в місті Костопіль. Закінчив Клесівську ЗОШ I – II ступенів , був випускником Здолбунівського залізнично – транспортного училища.
Армійську підготовку Олександр проходив з 7 травня 1985 року у військовому навчальному центрі в Туркменістані. Службу військову
проходив на кордоні з Афганістаном, на посаді командира розвідки. Добре знав та пам’ятав всі жахи війни в Афганістані.
В мирний час, був приватним підприємцем, працьовитою, чуйною, доброю людиною.
1 березня 2022 року Олександра мобілізували на військову службу 104 бригади територіальної оборони м. Дубровиця , він був сержантом,
розвідником – далекомірником відділення А 7071 управління військової частини.
26 квітня 2023 року, 57 – річний сержант Олександр Цюх був госпіталізований у Дубровицьку лікарню. На жаль, наступного дня він помер, від ішемічного інсульту.
28 квітня 2023 року поховали Олександра Цюха на « Новому « кладовищі міста Костопіль, поруч з іншими Воїнами Небесного Легіону.
У Героя залишилися : дружина, діти та внуки.

Читати далі

Головин Федір Миколайович (07.02.1973-02.04.2024 )

Федір народився 07 лютого 1973 року  у селі Бистричі тоді ще Березнівського району. Федір любив математику, спорт і автомобілі, мав багато друзів. Після закінчення Бистрицької школи у 1990 році вступив до Корецької автошколи,  де здобув кваліфікацію водія категорії В і С. Потім була військова служба, робота, одруження – звичайне життя. Війна перекреслила мирні плани.
З жовтня 2023 року – Федір старший водій-телефоніст стрілецької роти, мужньо боронив країну на Донецькому напрямку. 02 квітня 2024 року ворожа куля обірвала життя солдата. Федір був неодружений. У нього залишилися мама, брат та племінники.
Заупокійну службу провели у Свято-Миколаївському храмі села
Бистричі. Поховання відбулося на місцевому кладовищі поруч із загиблими захисниками односельчанами..

Читати далі

Радіо Віталій Миколайович (22.10.1980-01.04.2024 )

Віталій народився 22 жовтня 1980 року і все життя проживав у рідному селі Кургани Березнівської громади.Після закінчення Курганської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів у 1995 році навчався у Березнівському професійно-технічному училищі. Проходив військову строкову службу. В мирному житті наш захисник був  щирим, доброзичливим, чуйним, готовим завжди прийти на допомогу. Мав велике коло друзів. Захоплювався риболовлею та збиранням грибів. Віталій захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну. Служив головним сержантом єгерського
батальйону.
Старший сержант Радіо Віталій Миколайович загинув 01 квітня 2024 року на Донеччині під час виконання бойового завдання у бою з російськими окупантами. Похоронна процесія в жалобі пройшла від рідної оселі до Свято-Покровського храму села Кургани, де відбулася заупокійна служба за
захисником.
У полеглого захисника залишилися дружина Наталія, син Богдан, дочка Віта, брат Володимир та сестра Іванна.

Читати далі

Луцик Микола Анатолійович (23.12.1990-13.06.2023)


Народився Микола 23 грудня 1990 року в селі Городище, що на Березнівщині. В 2004 році закінчив 8 класів Городищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Повну середню освіту здобув у Березнівському ліцеї-інтернаті спортивного профілю. У 2013 році закінчив Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука» в місті Рівне, де отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Фізична реабілітація» та здобув кваліфікацію магістр фізичної реабілітації, викладач вищої школи.
У спортивному житті Микола наполегливою працею досяг рівня майстра спорту України з веслування на байдарках і каное. Неодноразовий чемпіон спортивних змагань та кубків Рівненської області, призер чемпіонатів і кубків України з веслування на байдарках і каное.
В мирному житті Микола був гарною людиною, надійний, життєрадісний і завжди усміхнений, турботливий і люблячий син, брат. Після повномасштабного вторгнення російських окупантів на рідну землю Микола відразу повернувся на Україну із-за кордону, і добровільно 02 березня 2022 року став на захист рідної країни від рашиських загарбників. Служив Микола сержантом, командиром танку танкового батальйону.

13 червня 2023 року 33-річний український воїн загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області.… Читати далі